🇺🇦 Максим Козицький/Львівська ОВА (ОДА)

Зараз, уже в серпні, потрібне посилення деяких правових позицій нашої держави. Перше. Ми маємо чітко гарантувати саме на законодавчому рівні, що наші воїни, які беруть участь у Курській операції, наприклад, та братимуть участь в усіх інших наших діях на території держави-агресора, будуть отримувати абсолютно всі виплати та преференції, які передбачені для передової. Друге. Кожен воїн, який захищає Українську державу, захищає наших людей, захищає нашу незалежність, заслуговує на визнання та максимальну підтримку. Це стосується, зокрема, тих наших воїнів – українських легіонерів, – які наразі мають громадянство інших держав, але поки що не України. Вони заслуговують бути нашими громадянами, громадянами України. Також це справедливо поширити і на їхніх рідних, на рідних наших героїв.Третє рішення. Має бути врегульоване питання трофейної зброї, яку наші воїни здобувають у боях. Ми маємо це владнати.І ще одне. Зрадники, які втекли в Росію після 24 лютого. Колаборанти, які працюють на війну. Всі злочинці, які пішли на службу російській державі. Вони мають бути позбавлені будь-яких звань і нагород в Україні, і це має бути зроблено реально – так, щоб рішення про позбавлення нагород не було лише декларативним, а дійсно фіксувало, як Україна ставиться до такої особи.І я прошу Верховну Раду України зібратися для розгляду цих питань невідкладно у найближчий час.

На третьому році повномасштабної відкритої війни міський голова Одеси захищає poсійський імперський міф.Здавалося б, цілком логічне, передбачуване і законне завершення процесу декомунізації: від 27 квітня до 27 липня 2024, відповідно до закону, начальники обласних військових адміністрацій були зобов’язані завершити процес деколонізації, якщо за попередні 9 місяців цього не зробили громади.Тому в останні дні липня в Україні активно обговорювали зміни назв топонімів, головним чином, у великих містах. Та якщо на заході України деякі громади просто не поспішали, не встигли, не зрозуміли закон до кінця, обурилися, бо не знали про такі обов’язки і терміни, то міський голова Одеси Геннадій Труханов навіть змонтував спеціальне відео. У ньому відверто захищає імперський історичний міф про те, що Одеси нема без «большої» російської культури, без путінського орденоносця Жванєцкого, Пушкіна, Ільфа і Петрова та ще низки осіб, які пов’язують Одесу саме з російською історією та культурою. Ту саму Одесу, яку зараз щодня і щоночі обстрілює poсія усім, чим може. У пана Труханова якийсь стокгольмський синдром – коли жертва далі любить свого ката, чи він просто вирішив хайпанути на підігруванні ностальгічно налаштованим виборцям? Є ще третій варіант. І його мала б перевірити Служба безпеки України.Хочу підтримати цим дописом усіх свідомих одеситів, наших захисників, активну громадськість, які напрацювали та провели надзвичайно складну адвокаційну кампанію щодо деколонізації топонімів у місті та області. Знаю, що багато вулиць тепер носять імена справжніх новітніх українських Героїв, які зложили життя за українську Одесу. Хочу підтримати команду начальника Одеської ОВА та всіх ОВА, які розуміють свій обов’язок і визнають верховенство закону у цей нелегкий, але історичний час.Процес деколонізації – це руйнування міцно вкорінених, століттями нав’язаних міфів про дружбу народів, братерство, мир, спільну перемогу, велику російську культуру. І це також дорога до вивчення своєї справжньої історії, прийняття її, розуміння і достойна оцінка. Деколонізація – це процес одужання. Той, хто справді хоче жити, прагне справжнього одужання. Саме тому ми на Львівщині, разом із громадами, військовими і ветеранами, до січня 2024 демонтували всі радянські пам’ятники, абсолютна більшість із яких прославляли армію окупантів. І так само до 27 липня перейменували всі відомі нам топоніми, пов’язані з російсько-радянською пропагандою. Львівщина не тільки перша область без радянських пам’ятників, ми також перші, хто перейменував всі вулиці з навʼязаними москвою фальшивими назвами «Миру» і «Перемоги», «Дружби народів»…Щоб завершити процес остаточно, маємо позбутися всіх осередків московської псевдоцеркви. І сподіваємося, що ВРУ також вистачить політичної волі заборонити цю агентурну структуру кремля на законодавчому рівні.Наостанок скажу: хто хоче, той шукає можливості, всі інші називають причини.

Щоденно о 9 годині вшановуємо хвилиною мовчання світлу памʼять усіх, хто загинув за Україну через російську агресію.Сьогодні Львівщина згадує захисника:🕯️ Ігор Гордон Житель Львова. Навчався у міській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №82. Згодом здобував освіту за спеціальністю «Монтаж, обслуговування устаткування і систем газопостачання» у Техніко-економічному фаховому коледжі Національного університету «Львівська політехніка». Працював автомеханіком. З початком повномасштабної війни Ігор виконував бойові завдання у складі 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна Національної гвардії України. Під час проходження служби здобув звання молодшого сержанта.Загинув 18 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області. Йому було 25 років. Поховали героя на Марсовому полі Личаківського кладовища у Львові. Вдома на нього чекали батьки, брат і наречена.Вічна памʼять усім полеглим захисникам🙏Львівська ОВА спільно з  Платформою пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом з Львівщини.

Щоденно о 9 годині вшановуємо хвилиною мовчання світлу памʼять усіх, хто загинув за Україну через російську агресію.Сьогодні Львівщина прощається із захисниками:🕯️ Роман ФазанЖитель села Тетевчиці Радехівської громади. Був молодшим сержантом, служив оператором механізованого батальйону. Боровся із окупантами у Донецькій області.🕯️ Степан ДубикЖитель села Ставчани Оброшинської громади. Воїн захищав Україну в складі 56 окремої мотопіхотної бригади 37 батальйону. Загинув 17 липня 2024 поблизу Григорівки Бахмутського району Донецької області у віці 48 років.🕯️ Павло Донченко Народився і виріс у Яворові. У 2022 році Павла перевели до Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, згодом приєднався до 118 бригади ЗСУ, з якою поїхав захищати Запорізький напрямок. Загинув 20 липня поблизу населеного пункту Роботине. Вічна шана і памʼять!🕯️ Роман БабухЖитель села Добросин Добросинсько-Магерівської громади Львівського району. З початком повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист України, воював у складі 2-ї окремої Галицької бригади. Загинув 20 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Желанне Покровського району Донецької області. Воїну було 36 років.🕯️ Роман Дяк Житель села Верин Розвадівської громади. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу Білогорівки Сєвєродонецького району Луганської області.Вічна памʼять усім полеглим захисникам та захисницям😢