Котов

Згідно з інформацією від нардепа Гончаренка, норму про скасування пожиттєвого статусу PEP таки прибрали з законопроекту про оподаткування посилок. Тобто статус PEP залишається як і раніше, довічним, поки що. Загалом такі ситуації як з абсолютно ідіотською конструкцією цього статусу, який просували нам улюблені дорогі партнери (функціонери з ГО та органів міжнародного рівня і подібна квазібюрократія) це лише один із ключових доказів: ніякі реформи в цій галузі детально ніким ніколи не продумувались, соціальні і політичні наслідки ніким не рахувались, а багато норм базувались на абсолютно наївних припущеннях. У довгу це так чи інакше буде створювати конфлікт між процесом реформ і їх політичною легітимністю. Неадекватні правові норми які «не можна змінити бо так нам сказали згори» це ніякі не черчиллівські піт кров і сльози, як іноді люблять писати реформатори у Фейсбуці. Це звичайне бюрократичне небажання рвати зад за те, щоб воно було ефективним і дійсно придатним для держуправління. Пару виборчих циклів і «реформи» зроблені таким чином будуть черговим зразком ідіотства минулих поколінь. Позаяк втюхати розмову про те що люди ж стояли на Майдані за декларації НАЗК, довічний статус ПЕПів і іншу мішуру нікому вже зовсім скоро не вдасться. Втрата процесом реформ значної частки легітимності рано чи пізно призведе до того, що увесь єбучий цирк буде просто закрито через його абсолютну непродуктивність.

Український суверенізм зараз це єдина доросла позиція.Хоча б тому, що вже якось незручно далі вдавати, ніби десь у Вашингтоні, Брюсселі, Берліні чи ще деінде сидить якийсь мудрий старший брат, який точно знає, як нам(та і їм самим) жити, що будувати і які рішення для нас (і взагалі) правильні. Ніякого старшого брата немає. Ні в США, ні в Європі. Там є держави, еліти, бюрократії, вибори, лобісти, свої кризи, свої страхи, свої інтереси і своя внутрішня гризня. І в цій конструкції Україна для них елемент звісно важливий, але це все одно зовнішній сюжет, а не центр всесвіту. Усюди криза і вона є наслідком тих політик, які впроваджувались з різних вище перелічених міркувань. Я не кажу, що в нас має бути сільський шаманізм про «особливий шлях», самодостатню геніальність на порожньому місці і тезу, що всі західні ідеї, інститути й практики хибні лише тому, що вони західні. Це якраз інфантильна реакція ображеного провінціала, який, розчарувавшись у кумирі, вирішив оголосити, що книжка, наука й електрика теж не потрібні.Ізраїль не копіював Пентагон, не дуже і було що копіювати на той момент. Ізраїль створив систему безпеки під свою географію і свої загрози. Сінгапур не став Британією 2.0, він просто взяв британський common law і вбудував у авторитарну модель розвитку, яка дала результат. Естонія не чекала, поки Брюссель скаже, як будувати цифрову державу . Вона взяла і зробила це сама і стала в багатьох речах еталоном. І навіть там, тим не мен,ш дофіга своїх проблем.І не те щоб ми мали якесь сакральне знання, як його і не мали ні Ізраїль, ні Сінгапур, ні Естонія. Ми просто бажаємо вижити.«Добре там де нас нема» вже не працює. Кругом є нюанс. Окрім Монако. Але там теж драма. Купив ти видову квартиру на першій лінії, дивився у вікно і бачив там воду. Але в монакськом королівстві треба було гроші і перед твоєю хатою побудували нове жк на насипному півострові. Там тепер перша лінія, а твоя друга. І дивишся ти не на море, а у вікно на Роджера Федерера в сімєйках. Не подобається - дзвони в Спортлото і їдь назад в свої хащі.Я прямо кажу, що суверенізм це не заперечення чужого досвіду. Суверенізм є правом та здатністю обирати для себе найкраще ,без релігійного поклоніння і без колоніального наслідування. Як ми вже посадили з МВФ в Єгипті, усюди є нюанс. Тобто дивитися на досвід західних партнерів треба спокійно й раціонально: ось це працює, тоді беремо; ось це працює в них, але не злетить у нас без адаптації, то переробляємо; ось це нам узагалі не підходить у нинішньому історичному, соціальному та воєнному контексті, а значить відкладаємо без почуття провини і без намагання сподобатися черговому зовнішньому спостерігачеві.Бо зріла країна відрізняється від незрілої не тим, що вона кричить про національну винятковість. А тим, що вона вміє вчитися без мавпування, співпрацювати без підпорядкування і запозичувати без втрати волі. Зріла країна, як і зріла людина, просто розуміє, що саме їй треба.Україні час остаточно вийти з психологічної моделі, в якій десь існує зовнішній дорослий, що або врятує, або оцінить, або сертифікує нашу правильність, який точно не витирає руки об штору і не тушить беники об язик, бо він дорослий. Ніхто нас не сертифікує. Ніхто за нас не побудує робочі інститути під наш контекст. Ніхто не проживе за нас цю війну, цю трансформацію і цей історичний іспит.Тому український суверенізм це концепція не про істерики і не про хуторянство. Це політичне дорослішання.Розумний українець не каже «все західне погане» , але і не каже що «Захід має придумати нам майбутнє».Розумний(звичайний) українець каже просту річ. Ми беремо найкраще, розуміємо ціну кожного рішення, враховуємо український контекст, і будуємо свою державу як суб’єкт, а не як вічного молодшого партнера на випробувальному терміні. Якийсь поет про щось таке казав, тільки не можу пригадати хто.Тому ми десь між «народ, якого правди воля ніким звойована ще не була» і «і свого научайтесь і чужого не цурайтесь».

Збройове, промотуйте На картинці Adams Arms p2 і сьогодні він закінчився.Десь на настрілі між 15к і 16к.Лічина затвору це все витримала. Якщо місяць назад він не міг стабілізувати 55 грейн, то сьогодні 62 грейн прилітав в мішень боком розміром з всю кулю. Академічні «утюги» з палати мір та вагів. З висновків. 1) регульований газблок дуже сумнівна штука, яка додає ваги. Міняти пружину і буфер набагато простіше. 2) газ-пістон. З одного боку ви чистите арку за 5 патчів. З іншого боку в вас стабільно згорає перчатка, на місці де газ-пістон скидає порохові гази. Відповідно, газ-пістон виправданий лише для супер мілітарі, коли треба стріляти чергами. Проблема в тому, що майже ніколи не треба стріляти чергами і якщо дивитись крепкі відоси з штурмів, майже ніколи чергами ніхто не стріляє.Паралельно з тим. Марксманити на 308 майже перестали, і амери зараз замість кулемета на відділення таскаючть важку товствоствольну ар15, щоб в усіх був спільний бк. Trijicon Vcog є ультимативним загонником, де всі інші йому заздрять. Ніякий Nightforce nx6 поряд не стояв. Цей сетап з арки зробив безвіткатний бластер. Сетап на фото:карабін: Adams Arms P2 16"+ регульований газблокприціл: trijicon vcog 1-8дгк: Ultradyne ApolloSусм: Timney Triggers Solid Competitionприклад: Strike Industries Viperдодаткові прицільні: magpul pro offset руків'я переведення вогню: BCM Gunfighterбуфер віддачі: H3

Мене давно цікавило, чому меморандуми України з МВФ завжди звучать так, наче ми програли їм країну в карти. Чому в обмін на гроші нам раз за разом треба то переписувати кримінальний кодекс, то вкотре перезавантажувати АРМА, то заводити міжнародників у сільраду.І головне — чому за десять років цих меморандумів обіцяний економічний ріст так і не став новою нормою. Якщо кредит нібито комерційний, то чому його видача щоразу обростає вимогами, які більше схожі на політичну перебудову держави? І яким саме чином, наприклад, “правки Лозового” заважають державі Україна повертати борги?Мені стало цікаво, чи всюди так. Чи це універсальний стиль роботи МВФ, чи до окремих країн застосовують окрему логіку. У певних колах жарти про МВФ майже завжди починаються з Єгипту — тож я пішов саме туди.Попереду три довгочити про пригоди бедуїнів з МВФ і про те, чого цей кейс може навчити Україну.У першій частині — базовий контекст: що таке сучасний Єгипет, звідки взагалі беруться паралелі з Україною і чому без цього тла будь-які висновки будуть надто дешевими.Лінк на Частину 1:https://censor.net/ua/blogs/3605709/chomu-mvf-p-dpisu-z-ukra-noyu-pol-tichn-memorandumi-ta-chogo-nas-vchit-dosv-d-giptu

Ронін написав хороший текст про військову потужність США. І справді, якщо дивитися на це суто технічно, американська воєнна машина виглядає майже безальтернативно: авіаносні групи, стратегічна авіація, дозаправка в повітрі, глобальна логістика, розвідка, технологічна перевага, масштаб виробництва і накопичений досвід проєкції сили. Усе це створює образ держави, здатної дістати будь-кого і будь-де.Але проблема в тому, що сучасна військова потужність демократії не є автономною. Вона не існує окремо від політичної легітимності, електорального циклу, бюджетного компромісу і суспільного консенсусу. Американські літаки летять не лише на пальному. Вони летять на схваленні Конгресу, на рейтингах адміністрації, на готовності платника податків оплачувати довгу зовнішню кампанію і на здатності політичного класу пояснювати, навіщо ця кампанія взагалі потрібна.Саме тут і починається межа між номінальною могутністю та реальною політичною спроможністю. Бо коли в гегемоні настає фаза внутрішньої турбулентності — мідтерми, криза більшості, інфляційний тиск, втома виборця від зовнішніх конфліктів, поляризація медіаполя, — тоді навіть колосальна військова перевага перестає автоматично конвертуватися в рішучу і тривалу дію. Засоби залишаються. А от політична воля стає дефіцитною.Іран, Китай та Московія це чудово розуміють. Вони можуть поступатися Заходу за технологіями, за якістю інститутів чи за рівнем життя, але мають іншу стратегічну перевагу: їхні режими значно менше залежать від швидкого суспільного схвалення. У них інший горизонт планування, менше внутрішніх запобіжників, слабший зв’язок між ціною війни і політичною відповідальністю керівництва. Там не треба щоразу відтворювати суспільний консенсус, щоб обґрунтувати застосування сили. Там достатньо рішення центру.Тому головна слабкість демократій сьогодні полягає не у нестачі зброї, не у слабкій промисловості і не у відсутності ресурсів як таких. Вона полягає у складності мобілізації політичної волі в умовах відкритого суспільства. Демократія сильна в конкуренції, в інновації, у гнучкості, у створенні багатства. Але в умовах довгого конфлікту вона часто програє в темпі режимам, які не зобов’язані переконувати власне населення, чому треба платити високу ціну за війну.Звідси і парадокс сучасного світу. Теоретично демократичний Захід має майже все, щоб перемагати. Практично ж кожне велике силове рішення проходить через фільтр виборів, рейтингів, бюджетних торгів і суспільної втоми. І тому питання полягає не лише в тому, скільки в США літаків чи флотів. Питання в тому, чи є у демократії механізм довгого утримання стратегічної рішучості без внутрішнього розкладання консенсусу.Саме тому авторитарні режими не обов’язково мають бути сильнішими за демократії. Їм достатньо бути терплячішими, жорсткішими і менш залежними від суспільного схвалення. Вони грають у довгу проти виборчого календаря. І поки демократія не знайде відповіді на цю асиметрію, її супротивники й надалі будуть тестувати межі її волі, а не межі її технічних можливостей.

Я вважаю, що ефективне співробітництво України і МВФ є вкрай важливим для розвитку України. Єдине питання, чому меморандум такої демократичної та некорумпованої країни як Єгипет з МВФ на 8 ярдів баксів (останній перегляд грудень 2025), містить в собі аж таргетування інфляції, фіскальну дисципліну, якусь там приватизацію та поїбать яку дерегуляцію для бізнесу. Я все канешна розумію, у нас війна, демократії менше ніж в Єгипті, в нас то вибори запіздали на рік цілий, а те що в Єгипті вони запіздали на 13 років - «ета другоє».Ну нема в Єгипеті громадянських свобод в мирний час, таких як в Україні в воєнний. Але хіба то важливо?З останніх демократичних свобод в Єгипті - звільнення з тюрми ні за хуй там же закритих владою активістів. І все ок. От 8 ярдів. Приходь забирай. Де сакральний ПДВ для фопів Ахмеда та Мухмуда, які продають тобі кальян на ринку в Хургаді? Де скасування пільг для посилок Фатіми? Де незалежні блядь антикорупційні інституції? Де скасування правок Омара Лозового, я вас питаю? Може треба незалежний інститут експертизи для Антикорупційного Бюро Рамзеса Пʼятого? А нема там блядь ніякого Антикорупційного Бюро. Така хуйня малята. Головний антикор орган там був заснований в 1964 році жерцем Імхотепом. Чому нас вчить ця історія? Тому ще є обмежене коло осіб, яке займається пропозиціями хуйні МВФу в питаннях України у власних політичних інтересах. That’s all, folks!

Десь з місяць назад фейсбуком пролітала новина, що в Британії дідусі та бабусі гуртуються в громадські сили правопорядку і, замість лото і бриджу, ловлять на місцеві труками порушників швидкісного режиму в чигирях за селом. Подавалося це позитивно — мовляв, ось, бачте: спроможність громади, громадянська свідомість і все таке інше.І це досить старий прийом політичної соціальної інженерії — давати місце спускати пар і бороти якихось там порушників.А тепер сідайте в машину часу і їдьте в Київ 2005 року. Там ви зустрінете давно забутий прилад — блокувальник руля. Це така приблуда, щоб кермо не крутилось і угнати було довше/важче.Так от. Це дуже актуальна приблуда в Лондоні зразка 2025 року. Наприклад, якщо ви паркуєте ролс-ройс у центрі. Залізна палиця на 911 Turbo S — це базовий мінімум чи розкішний максимум?Така ж сама історія з крадіжками годинників. Це і озброєні пограбування магазинів, і давно забутий гоп-стоп на вулиці.Але це все — лакшері і не проблеми простих громадян з трукамом у кущах села. Давайте подивимось на телефони. Guardian пише, що з 2021 року кількість крадіжок телефонів зросла на 425%, з них 42% — у Лондоні (за даними страхових компаній). А NY Times пише, що це організовані міжнародні синдикати крадіжок телефонів в Лондоні, які потім пересилають телефони в Китай і нормально так заробляють.Там можна довго пірнати в статистику. ChatGPT мені просто зібрав статистику популярних тегів на YouTube по роках. Вона досить красномовна.Тому, коли в нас чергова ментовська громадська організація бореться за штрафи, щось там «посилює» та «покращує», варто задавати питання: димовою завісою до чого є ця діяльність? Яку поразку держави зараз піарно цим закривають?І такі подачки, як пенсіонерам-даішникам, вирішують політичну проблему — запит на якусь там «справедливість» — і знижують відчуття безпомічності громадянина, який насправді так і лишається безпомічним.Тому, варто дивитись ширше на такі новини.

Тут Віталій Шабунін задає питання, як так могли слухати ларьочного Макіавеллі у вигляді Єрмака. Питання слушне, але пане Віталій є проблема. Проблема в тому, що ви такий самий ларьочний Макіавеллі у власній царині.Чи не ви там писали, разом з Ніколовим, ще півроку тому, що НАБУ вже не торт, проблеми величезні і НАБУ ні до чого не є здатним? Ну там директор не той, пам’ятаю було таке. Не зможе нікого розслідувати, і треба терміново міняти. І що там як з вашою експертизою? Будуть висновки на фоні результатів? Не буде їх, бо Макіавеллі не до висновків. І вже тим більше не до вибачень та визнання помилок. Ви вже мабуть і забули про те що безапеляційно, разом з Ніколовим стверджували, чи зараз видумаєте виправдання своїм словам. Або скажете, що саме через ВАШІ слова все помінялося, як от з Ф-16. А не через дії десятків детективів, і не через механізми, які були в НАБУ в той момент коли ви його критикували. Як і з Ф-16. Тепер то в НАБУ все дуже добре (насправді ні), бо ситуація змінилася (а це факт). А вчасно перевзутися, це не зрада, а прозорливість. Як і казав той самий Макіавеллі.В НАЗК все добре, в НАЗК все погано, Калмиков наш кандитат, тепер вже мабуть не ваш, бо каже протилежні речі і сперечається зі звітом ЄС. В МО все погано, Рєзніков поганий, а от є сонцесяйний Умєров і буде все отлічно в МО. Але тут сталася об’єктивна реальність і вже і Умєров не дуже. З усіма вказаними вище все зрозуміло, назвіть їх там ларьочними Рішельє. А з вами що будемо робити?Зливати документи з АОЗ може не ларьочна макіавелівщина? Тиснути на членів наглядової і маніпулювати наглядовою з метою продовжити контракт Безрукової це що? В якості кого? Згідно з якими повноваженнями? І якою відповідальністю?Кожного разу перевзування, так як би в нас пам’яті нема. І пояснювати нічого не треба, кожного разу давай, давай, давай.Але вас слухають. Ну як і Єрмака у свій час. А вас же так само ніхто не обирав. Повноваження ваші у законах не прописані. Експертиза ваша кожен день показує власну неефективність, то величезні гранти витрачені хз на що.Ну і що будемо з цим робити? Чи кому задавати питання чому треба слухати ларьочних Макіавеллі?Пишу це тут знову ж таки для памʼяті, а не для того аби викликати у вас якусь саморефлексію. Не здатні ви до неї. Там само як і Єрмак не був здатен.Основна претензія до Єрмака була вихід далеко за межі владних повноважень закріплених за займаною посадою, а потім монополізація донесення ларьочної інформації до центру прийняття рішень. Основна претензія до ЦПК монополізація донесення ларьочної інформації до центру прийняття рішень і всяка маячня запхана в меморандум МВФ для виконання нікому не потрібної грантової заявки.