Недільні роздуми після книгарні.

Забігала сьогодні перед сніданком в улюблену книгарню, запит був на новенький роман і трилер з осіннім сюжетом.

Поки з консультантом ділились своїми улюбленими книгами і відгуками на фільм Веріті, підібрали мені цілих три новинки.

Розрахувалась, вже мала виходити і тут погляд зупинився на книзі «48 законів влади».

В цей момент в мене перед очима пронеслись калейдоскопом всі книги, курси, подкасти з саморозвитку, які я поглинала в періоди своєї внутрішньої ночі.

Повернувши себе в момент тут і зараз, я видихнула, подякувала продавчині і пішла в кавʼярню.

По дорозі не відпускала думка:

«А якби я так і залишилась там? В цій темряві нарцисизму. Що якби я не доповзла до психоаналізу?»

Як в том рілс, “I guess we’ll never know”.

Всьому свій час. В моменти тривоги та сорому, такі книги про владу, управління, ефективність та менеджмент — допомагали заглушити вимогливий та безжалісний голос всередині.

«Ось, дивись, я обов’язково тебе задовільню. Тільки дай мені ще трохи часу».

На останній терапії я сказала, що ні за які гроші, винагороди, бонуси — не повернусь туди. В лапи до цього внутрішнього прокурора.

На що аналітик влучно зауважила:

«Вы сыграли в эту игру много раз, чтобы убедиться в цене на собственном опыте».

І це правда.

В мене дуже багатий досвід.
Корпоративний світ.
Instagram світ.
Робота з медійними та впливовими людьми.

Відмова від публічності, виступів, співпраць, масштабу.

Саме тому я точно знаю, що реалізація на власних умовах буває. Але щоб її намацати й оформити – доведеться дізнатись багато неприємних речей. Про себе, свою психіку. Навчитись горювати. І відростити зуби, щоб відмовитися від умов внутрішнього ката.

І воно того варте ❤️ Завжди.