Готую фінальні тези для практикуму «Формування Дорослого Я», який проведу завтра для студентів Психосканер 3.0.

Бути інфантильним звучить в наш час як образа, хоча в психоаналізі інфантильне – це щось раннє, дитяче, що не знайшло поки дорослої форми і проривається у снах, імпульсах, тривозі і тд.

Розвиток та формування Дорослого Я в собі — це не про підрахунок витрат чи серйозний вираз обличчя.

Це здатність витримувати свої почуття, бачити різну правду в одній ситуації, приймати цілісно себе та іншого.

А головне — це активна діяльність по задоволенню власних потреб.

Дорослішання неодмінно повʼязане з горем.

Горем, що дитинство закінчилось.
Що воно вже ніколи не буде інакшим.
Що вже ніхто не має про нас дбати.
Що наше щастя тепер тільки в наших руках.

І якщо подивитись на той контент, який зараз на піку популярності, то можна побачити як наше покоління міленіалів ностальгує за втраченим раєм, якого насправді ніколи не було.

Ми романтизуємо минуле (до війни, до ковіду, до шлюбу, до декрету), бо так не хочеться тут і зараз бути з собою, бути за себе, робити щось довго і нудно 💔

Десь бачила жарт (зовсім не жарт), що ми те покоління, яке в 5 відчувало себе на 30, а в 30 відчуває себе на 5.

Як виходити з цього, формувати опору, тримати баланс між радістю, спонтанністю, веселощами і дорослими задачами — завтра розкажу і покажу студентам.

Хочете розвію 4 міфи про те, що таке бути Дорослим?

🔥