У ці дні Церква вшановує пам’ять святих Жінок-Мироносиць. Їх віддане безкорисливе служіння Господу, їхня віра, вірність і любов до Спасителя справді дивовижні.Коли Христа схопили, побили і побили на страшну страту, навіть найближчі учні розбіглися. Але найбільш тендітні і беззахисні святі жони залишалися зі Спасителем до самого кінця. І вони ж перші безстрашно прийшли до Його Гробу, не думаючи про будь-які наслідки для себе.Чого ж дивуватися, що саме ці сміливі у своїй відданості жони першими почули добру звістку про Воскресіння Христове і передали всім нам?І тепер, звертаючись до молитви і заступництва цих святих жінок, ми не можемо не відзначити подвиг сучасних мироносиць — наших прихожанок. Тих самих прихожанок, на яких у більш спокійні для Церкви часи іноді дивилися дещо поблажливо-зарозуміло.Але ось настав час випробувань для Церкви, і деякі богословсько освічені мужі пішли в тінь, поважні проповідники замість проповіді про важливість церковних канонів раптом заговорили про компроміси, а хтось і зовсім покинув Церкву, забувши все, чого навчали роками.Але звичайні парафіянки, чия проста віра ще недавно викликала усмішку у «інтелектуалів», так само, як і Жони-Мироносиці, вистояли і залишилися зі своєю Церквою. Їх особистий досвід пізнання Бога виявився вищим, більш цінним і значущим, ніж для інших багатотомні схоластичні богословські праці, які вони прочитали.Є такий вислів, що за часів безбожних переслідувань Церкву відстояли саме жінки, «білі хусточки». Адже це насправді так і є. Причому не вперше.Зараз ми знову бачимо ці самі «хусточки», які не бояться протистояти грубій силі та агресії, які самовіддано захищають храми Божі, підтримують своїх священників, зберігають православну віру.Церковна історія часто повторюється. І це лише один із подібних прикладів.