Офіційний канал Кам'янської єпархії УПЦ | Майбутній святий звершує тут богослужіння в приватному будинку. За кор...

Майбутній святий звершує тут богослужіння в приватному будинку. За короткий час ієромонах Олексій встигає сповідати і причастити Святих Христових Тайн понад тисячу осіб. Він охрестив близько 300 дітей і повінчав близько 30 подружніх пар. Так, наприклад, в 1912 році на свято Стрітення Господнього віруючі від радості, що нарешті почалися церковні служби, співали «Христос Воскрес!». Народ заповнив не тільки будинок, в якому звершувалося богослужіння, а й двір, сад, куди з відкритих вікон і дверей було чути спів.Ця місія отця Олексія в Ізі справила на весь Карпаторуський народ сильне враження, що послужило поштовхом до руху за відродження Православ’я. Ієромонах Олексій таємно обійшов багато сіл, в яких відродився рух за Православну віру, всіх він зміцнював, втішав і підбадьорював, запевняючи, що Божа допомога їх не залишить.Під час цих воістину апостольських подорожей віруючі оберігали свого апостола і допомагали йому переховуватися від жандармів. Деякий час він жив у Хусті, в самому центрі гонителів Православ’я. Тут, в будинку була влаштована домова церква, в якій о. Олексій вночі звершував богослужіння. Він сам згадував: «Коли я прощався з народом, то всі дали мені присягу в тому, що ніколи не відступлять від святої Православної віри, хоча б їм загрожували мука і сама смерть». Коли говорили ці слова, то багато в голос плакали і зі сльозами проводили о. Олексія в шлях… Він сам же слідував цій клятві перший.Його кілька разів заарештовують і тримають в імперській в’язниці. Під час Мараморош-Сиготського судового процесу майбутній святий сказав: «Тут відбувається релігійний процес… Тут, як в храмі, присутні віруючі і я як їх священик… Ми не винні ні в чому. Все, що нами було зроблено, скоєно, виключно для Православної віри і для блага народу, а тому останнє слово в цій справі скаже сам Іісус Христос… Якщо доведеться нам страждати, ми постраждаємо за святу справу… Там – на небесах – знають, що в наших серцях тільки одне бажання: влаштувати наше духовне життя».Жандарми якось зайшли і до рідного дому о. Олексія та заарештували всіх його рідних, будинок закрили на ключ. У той час о. Олексій знаходився в Чернівцях. Жандарми зробили обшук в будинку і всі книги і церковне начиння конфіскували. Організовувалися облави таємної поліції, щоб заарештувати преподобного. Дізнавшись про все це, о. Олексій пішов у Яблочинський монастир, де детально розповів про нові гоніння проти православних на його батьківщині. Ця звістка рознеслася по всьому світу. Незабаром почали з’являтися статті в англійських і французьких газетах, засудження Ізянської влади проти беззахисного населення.Після звільнення архіпастирі порадили йому виїхати в Америку подалі від репресій, що він і зробив. Але серцем своїм ієромонах залишався в Карпатах, беручи участь в житті православних громад краю листами і добрими порадами.У 1921 році о. Олексій повертається на батьківщину. 17 серпня 1921 він був обраний ігуменом Свято-Миколаївського монастиря в Ізі. У 1925 році — возведений у сан архімандрита. Потім він приймає велику схиму.Помер архімандрит Алексій (Кабалюк) 19 листопада 1947 року в Домбокському жіночому монастирі.12 березня 1999 року були обрітенні нетлінні мощі схіархімандрита Олексія. 21 листопада 2001 року Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир (+2014) звершив у Свято-Миколаївському монастирі Ізи прославлення його в лику преподобних. Православні Східної Словаччини також шанують пам’ять архімандрита як сповідника. Мощі святого спочивають в Миколаївському монастирі м. Іза, настоятелем якого був святий Олексій. Для Карпатської України преподобний Олексій явився, Божим Промислом, апостолом Закарпаття, який запалив світло Христової віри в тисячах сердець. І полум’я це не згасає…