Назву «Іржавська» («Іржавецька», «Ржавецька», «Ржавська») ікона одержала від села Іржавець (або Ржавиця в допетровські часи) Ічнянського району Чернігівської області (раніше – Прилуцького повіту Полтавської губернії). Святість образа Богоматері завжди була найбільш шанованою в усьому християнському світі. Особливо ж відомою святими іконами була українська земля. До того ж, Покрова здавна вважалася захисницею Запорізького козацтва і всієї Гетьманщини. До таких уславлених чудотворних образів належала й ікона, яку згодом назвали Іржавською.За хроніками, ікона написана в 1572 р. на території південної України. Ікона мала сумний пророчий дар: вона передчувала поразку та біду, і в знак цього її світлий лик зрошували сльози.Образ Пречистої перебував на Січі у викопаній церкві Покрови. Перед походами козаки зверталися до неї з молитвою.У лютому 1709 р. кошовий отаман Гордієнко Кость за домовленістю з лівобережним гетьманом Іваном Мазепою привів 8-ми тисячне військо під Полтаву і уклав угоду про військовий союз із шведським королем Карлом XII. Ікона була при козацькому війську.У битві, що відбулася 27 червня 1709 р., війська російського імператора Петра I нанесли поразку шведам, і загони Івана Мазепи відступили в молдавське місто Бендери. Місто тоді перебувало у володіннях Туреччини. Запорізька Січ незабаром була знищена і в 1711 році в пониззі Дніпра, підвладному у той час кримському ханові, козаки побудували Олешківську Січ. У ній вони зазнавали жорстоких утисків з боку кримського хана. Їм заборонили, зокрема, побудувати церкву, і ікона Богоматері була встановлена в наметі. Молилися таємно. Чудотворна ікона плакала від жалю за долю України. Таке чудо згадується в поемах Тараса Григоровича Шевченко «Іржавець» і «Великий льох». Навесні 1843 р. у селі зупинявся Т.Г. Шевченко. Тут він побачив легендарну чудотворну ікону. На підставі народних переказів та історічних даних поет в 1847 р. на засланні написав цю поему.…Не плакала б Матір БожаВ Криму за Украйну.Як мандрували день і ніч,Як покидали запорожціВеликій Луг і матір Січ,Взяли с собою Матір Божу,А більш нічого не взяли,І в Крим до хана понеслиНа нове горе-Запоріжжя.Заступила чорна хмараТа білую хмаруОпанував запорожцемПоганий татарин.Хоч позволив хан на піскахНовим кошем стати,Та заказав запорожцямЦеркву будувати.У наметі поставилиОбраз ПресвятоїІ крадькома молилися…Із Олешківської Січі п’ятеро козаків родом з містечка Іржавець у 1716 р. таємно привезли її в містечко Іржавець. Свій дар козаки віддали священикові Якову Кушкевичу. Без сумніву, все це відбулося за згодою Київської митрополії.Одержавши ікону, священик побачив, що вона стара, зображення в багатьох місцях не зовсім ясно. Її відвезли в Густинський монастир на реставрацію. Коли вона була завершена, в останню ніч перед відправленням відбулося чудо: сяйво заповнило всю келію, від ікони лилися ніби сонячні промені, а сам лик став ще прекраснішим. Наступного дня іконописець відвіз ікону в Іржавець і там 24 травня (6 червня за новим стилем) 1716 р. її поставили в дерев’яну, стару церкву, криту соломою. Цього ж дня відбулося інше чудо: з очей Богородиці почали литися сльози. Це тривало три дні.Звістка миттю облетіла околиці і віруючі зібралися біля святині. На четвертий день сльози стихли. Тільки із правого ока лився тоненький струмок. Слід від нього залишився на лику Пресвятої.Спеціально призначена комісія визнала чудотворну силу ікони. Було ухвалене рішення побудувати новий храм. Свято – Троїцький храм заклали в 1716 р., а закінчили в 1723 р. Образ Богородиці був вишукано гарним: м’яке жіноче обличчя, зосереджений і зажурений погляд Дитяти з Євангелієм у руці, навколо – коштовний бароковий оклад зі срібла з позолотою, разки перлів та дорогоцінне каміння. Потім на пожертви вдячних за зцілення парафіян була виготовлена срібна з позолотою риза.