Коли Констанс II отримав визначення Собору, він наказав схопити і папу Мартина, і преподобного Максима. Цей наказ було виконано через п’ять років, у 654 році. Преподобного Максима звинуватили у зраді вітчизни й ув’язнили. 656 року його заслали до Фракії, а потім знову привезли до константинопольської в’язниці.Преподобного разом з двома його учнями піддали дуже жорстоким тортурам: кожному відрізали язик і праву руку. Потім їх заслали до Колхіди, на Кавказі. Але тут Господь явив невимовне диво: всі вони отримали здатність говорити і писати.Преподобний Максим заздалегідь передбачив свою кончину. Вона настала 13 серпня 662 року. Над могилою преподобного Максима ночами запалювалися три дивовижно явлені світильники і відбувалося безліч зцілень.Преподобний Максим Сповідник залишив Церкві велику богословську спадщину. Його екзегетичні праці містять пояснення важких місць зі Святого Письма, тлумачення молитви Господньої і 59-го псалма, схолії до творів священномученика Діонісія Ареопагіта і святителя Григорія Богослова. До екзегетики належить також пояснення богослужіння, що має назву “Містагогія” (“Введення про таїнство”).До догматичних праць преподобного належать: виклад його диспуту з Пірром, декілька трактатів і листи до різних осіб. У них міститься виклад православного вчення про Божественну сутність та іпостась, про Боговоплочення і про обоження людської природи.Преподобному Максиму належать і антропологічні праці. Він розглядає природу душі та її свідомо-особисте існування після смерті людини. Серед моральних творів особливо важливими є “Глави про любов”. Преподобний Максим написав також три гімни в найкращих традиціях церковної гімнографії, що ведуть початок від святителя Григорія Богослова.#календар #свято_дня