Офіційний канал Кам'янської єпархії УПЦ | Святий Благовірний великий князь Ігор Київський і Чернігівський († 114...

Святий Благовірний великий князь Ігор Київський і Чернігівський († 1147), у хрещенні Георгій, у чернецтві Гавриїл (у схимі Ігнатій), був сином чернігівського князя Олега Святославича. Він вступив на Київський престол у 1146 році, після смерті свого брата Всеволода. Не прихильні до роду Ольговичів кияни видали його Ізяславу Мстиславовичу, князю Переяславському. Ігорівська ікона Божої Матері була написана приблизно наприкінці XIV – на початку XV століть. Вона являє собою різновид Вишгородської (Володимирської). Це ікона давнього грецького письма. За всі століття з цього образу було зроблено чимало копій, і це свідчить, що вона завжди користувалася великою повагою.Один зі списків ікони зберігався в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. Перед цією іконою в останні хвилини свого життя молився великий князь Ігор. Він був великим любителем книг, багато читав духовної літератури, з юності проводив більшу частину свого часу в молитвах, роздумах про Бога, бесідах з ченцями і святими старцями. Він вже був близький до того, щоб піти від мирського життя. Але йому довелося за заповітом вступити на престол у Києві.19 вересня 1147 року, коли Ігор вже втратив владу і прийняв чернечий потриг з ім’ям Гавриїл, він був убитий озвірілим натовпом. Вірні люди поховали його в монастирі святого Симона. Ікону, перед якою він молився, стали називати Ігорівською. Її прикрасили срібною позолоченою ризою, а знизу був викарбуваний напис, який вказував, що вона належала святому Ігорю. На іконі також був короткий опис його страждань.5 (18) червня 1150 року його прославлені благодатними проявами мощі були перенесені до Чернігова князем Святославом Ольговичем і покладені в Спаському соборі.Ігорівська ікона мала славу чудотворної. До неї з молитвами приходили люди глибоко нещасні, які перебували у дуже скрутному становищі, в небезпеці або скорботі. І після щирих молитов та покаяння значні проблеми зі здоров’ям благополучно вирішувалися, до недужих приходило зцілення, знаходили примирення члени сім’ї, надовго розлучені жорстокими сварками або життєвими обставинами.Майже до середини ХХ ст. ікона знаходилася в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. Після перетворення в радянський час монастиря на заповідник ікону зробили одним із експонатів давньоруського мистецтва. У 1924 році було прийняте рішення про реставрацію деяких історичних пам’яток, зокрема й Ігорівської ікони Богородиці. Під час реставрації виникли незгоди між монастирською громадою і науковцями. Громада просила залишити ікону як є – під пізнім замалюванням, у ризі, бо такою її звикли бачити віряни. У відповідь на це директор Музею культів Курінний закликав громаду «до розуміння серйозності наукового підходу до реставрації і бажання побачити свої святині відчищеними від бруду віків і захищеними від впливу навколишнього середовища».Спочатку ікону сфотографували з обох боків. З кожного негатива зробили по три відбитки. Потім художниця Евенбах до 20 серпня 1924 року намалювала кольорову копію (на жаль, місцезнаходження її невідоме). Після цього реставратор Касперович почав розкриття ікони із-під суцільного (певно, олійного) нашарування. Розкриття провадилося до первісного оліфного покривного шару.Реставраційні роботи тривали тридцять чотири дні, але потім Ігорівська ікона була вивезена до Москви. Нині вона зберігається в Третьяковській художній галереї.Православна церква вшановує Ігорівську ікону Божої Матері 18 червня, в той самий день, коли святкується перенесення мощей князя Ігоря у 1150 році із Києва до Чернігова.#календар #свято_дня