Офіційний канал Кам'янської єпархії УПЦ | 1 червня 1859 року він був рукопокладений у сан єпископа Тамбовського ...

1 червня 1859 року він був рукопокладений у сан єпископа Тамбовського і Шацького. Рішенням Священного Синоду від 22 липня 1863 року святитель Феофан був переведений на Володимирську кафедру. Для підсилення проповідницької діяльності парафіяльних священників святитель видав 27 листопада 1864 року “Інструкцію для проповідування Слова Божого”.Але обширна практична діяльність в управлінні єпархією не була близька душі архіпастиря. У ньому все більше і більше посилювалось релігійне прагнення до високоподвижницького життя, де він міг би повністю віддатися духовному спогляданню і молитві. Місцем для усамітнення святитель вибрав Вишенську пустинь “про яку часто згадував в Тамбові і у Володимирі і не раз говорив, що немає місця кращого, ніж Виша”.12 березня 1866 року владика послав до Синоду своє прохання про переведення на спокій. Пояснюючи своє рішення, він писав митрополиту Санкт-Петербурзькому Ісидору: “Бажаю служити Церкві Божій, але іншим чином служити. Даруй, Господи, щоб не зникло це бажання, коли удостоюся спокою”.Незабаром він був направленим настоятелем Вишенської пустині. Але недовго управляв монастирем, бо його душа прагнула до усамітнення, у яке він і занурився на 28 років. Владика, як рядовий інок, виконував усі монаші устави і порядки.Після Пасхи 1872 року святитель остаточно віддалився у затвор, припинив комунікацію з людьми, впускаючи до себе лише настоятеля монастиря, духівника і келійника, але і тих дуже рідко. Про своє перебування у затворі він писав своїм духовним чадам: “Вишу можна проміняти тільки на Царство Небесне”. Головним заняттям єпископа Феофана в цей час були молитва і богослужіння.Час затвору був найважливішим періодом, можна сказати, духовним центром життя святителя Феофана, бо в цей час проявилися з усією силою його великі подвижницькі праці і подвиги, а перш за все молитовний подвиг.Живучи чеснотним, святим і богоугодним життям, святитель задумувався про схиму і готувався до цього подвигу рівноангельського життя, але раптова смерть не дала йому можливості дійти до цього. Свою смерть святий владика зустрів спокійно. Вона настала 1894 року в день Богоявлення Господнього.