Офіційний канал Кам'янської єпархії УПЦ | Він вийшов і велів зняти висячого. Побачивши його товаришів, які прийш...

Він вийшов і велів зняти висячого. Побачивши його товаришів, які прийшли разом з іншими подивитися на мерця, сказав їм: «Дивіться, як окаянна ваша неправда стала правдою. «Бог зневаженим не буває» (Гал. 6:7). Якби ви не зачинили мене, то я б прийшов допомогти нещасному, щоб він не помер. Але, позаяк ворог привчив вас до обману і брехні, ви позбавлені тепер милосердя». І хулителі, бачачи, що збулися слова блаженного, впали до ніг його, просячи прощення. Григорій же засудив їх працювати Печерському монастирю, щоб відтоді, в поту лиця працюючи, вони їли хліб, і навіть годували інших своїми трудами.Сталося одного разу, що монастирський сосуд був осквернений тим, що в нього потрапила нечиста тварина. Щоб очистити його, блаженний спустився до Дніпра набрати води. Князь Ростислав Всеволодович опинився там в той же час. Він прямував до Печерського монастиря для молитви і благословення, так як ішов зі своїм братом Володимиром Мономахом в похід проти половців. І Ростиславові зброєносці, побачивши старця, почали знущатися над ним і докучати йому сороміцькими словами за намовою споконвічного ворога. Старець же, зрозумівши пророчим духом, що вони близькі до смерті, сказав, що вони потонуть. Почувши це, князь Ростислав прийняв слова преподобного як докори, а не пророцтво, сильно розгнівався і, не маючи страху Божого, він наказав зв’язати старцю руки і ноги, повісити йому камінь на шию і кинути його в воду; і так він був потоплений. Братія ж шукала його два дні і не знаходила. На третій день прийшли в його келію, щоб взяти, якщо залишилося щось корисне після святого; і преподобний опинився в келії мертвим, зв’язаним по рукам і ногам, з каменем, підвішеними до шиї; одяг його був ще мокрий, обличчя світле і тіло, як живе. Дивувалися ченці, як і ким він внесений, адже келія була зачинена. І віддали вони хвалу Богові, який сотворив дивне чудо над святим Своїм, з честю винесли чудотворні мощі і поклали в печері, де і донині перебувають вони нетлінно.Ростислав же, не відчуваючи провини в своєму гріху і дихаючи люттю, навіть не увійшов в монастир, як обіцяв, не захотів прийняти благословення і відійшов. Тільки Володимир Мономах, брат його, побував в монастирі, випросивши молитов і благословення. У Трипіллі князі перейшли річку Стугну і вступили з полками своїми в битву з половцями і не здолали їх, а бігли від ворогів. Тоді Володимир під час втечі, завдяки молитвам і благословенню Печерських святих, переправився через річку Стугну, а Ростислав з усім своїм військом потонув у ній.Преподобний Григорій, затворник Києво-Печерський, жив у XIV столітті. У «Сказанні про житія святих, які в печері преподобного Феодосія спочивають» зазначено, що їжею для преподобного Григорія все життя слугувала неварена трава. Він давав цю траву тим, хто приходив до нього, і хворі зцілялися.