Другий тиждень. В декого починається шторм в голові.Сьогодні вранці не хотілося вставати. Зовсім. Я вам це кажу чесно, бо думаю, що хтось із вас зараз відчуває те саме. Є таке поняття в психології - невиправдана вмотивованість. Це коли ти заходиш в курс і ти такий заряджений, що сам себе дивуєшся. Перший тиждень горить, є сили, є ентузіазм, є бажання. А потім приходить другий тиждень. І мозок починає повертатися до рівня звичайного. Без ейфорії. Просто буденність. І в цей момент починаються думки: "може не сьогодні", "може завтра".Це і є шторм. Він не означає що щось пішло не так. Він означає що все йде нормально.Ось що важливо зрозуміти. Стара звичка не потребує від тебе енергії. Зовсім. Ти робиш її автоматично, без жодного рішення. А нова звичка кожного разу вимагає рішення - і рішення це теж витрата енергії. Тому в якийсь момент мозок каже: давай зекономимо, повернемось до старого. Це не слабкість. Це просто біологія.Що з цим робити? Одне. Продовжувати. Не героїчно, не з силою волі на максимумі - просто продовжувати. Наталя сьогодні написала в чаті: "вставати не хотілося зовсім, але я тут". Ось це і є перемога. Не результат на вазі, не ідеальне виконання. А просто: не хотілося і все одно зробила.Звичка формується саме в ці дні. Не в ті коли легко. А в ті коли важко а ти все одно працюєш над собою.Хто сьогодні тренувався - напишіть в коментарях як відчуття після. Цікаво порівняти з тим що було до.