Я вже писав, що досить тривожна людина. При цьому тривожусь не за сьогодні і навіть не за завтра. А скоріше ще на крок далі. І мене тривожить всього одне питання. Чи встигну я адаптуватись до нових умов? Є кілька ознак, що вже пройшли точку неповернення. Я їх перераховувати не буду. Мені ця ситуація нагадує кризу 90-х років попереднього століття. І кризу 2008 року . Мені вдалося пережити ці кризи. І зараз я знов згадав слова своєї бабусі. Уявіть собі зовсім маленького хлопчика, кому бабуся поклала манну кашу в рота. І пішла мити посуд. Бо я міг дуже довго сидіти з повним ротом. Зазвичай вона співала блатні пісні. Но іноді казала мудрості, які я запам’ятав. Одна з них звучала так.Коли приходять важкі часи, тримайся подалі від влади.

Зараз я теж згадую ці бабусині слова. І думаю, в чому я повинен встигнути змінитися, Бо після проходження точки неповернення ціни вже не повертаються назад. Здається, що потреба в твоїх послугах зникла (хоча потреба є). Що ти живеш гірше із-за того, що не такий. Хоча просто змінилися умови.І виникає задача встигати за змінами умов в своїх навичках і рішеннях.

Про це буду писати. Як змінюються часи, як змінююсь, «трансформуюсь» я щоб бути потрібним. Як допомагаю змінитись клієнтам, щоб вони були на ринку..