Сентиментальна цінність (2025)Драма. Драми мені трохи складно резюмувати за тими критеріями, за якими я зазвичай оцінюю (для себе самого, в першу чергу) кіно. Імхо, все сильно залежить від того, наскільки та чи інша частина сценарію резонує з твоїм власним досвідом. У фільмі є декілька сюжетних наративів. Батько. Кинув своїх доньок, а після смерті їхньої матері вирішує пофіксити з ними стосунки. Одна з доньок. Самотня, травмована батьками, переживає сильну депресію. Створення фільму. Батько — успішний режисер, який хоче зняти останній фільм у кар’єрі «про особисте». У динаміці «батько — донька» я особисто не побачив нічого глибокого чи цікавого. Це, звісно, дуже сумно — як люди знаходять різні способи засмучуватись у мирний час у Скандинавії, будучи успішними в шоу-бізнесі, але впевнений, що у багатьох ваших однолітків чи у вас самих дитинство було в рази сумніше, тому скандинавські казки про «багатих, які теж плачуть» мене не чіпляють. У тій частині, яка про створення фільму, де увага приділяється історії мами батька, яка стала жертвою нацистських злочинів, і персонажу Ель Фаннінг, як на мене, — більш цікава і потенційно могла б працювати краще в полі драматургії. Ще з позитивного: актори чудові, фільм життєствердний і загалом про близькі мені цінності.6/10 #О_огляд