​​#книга

Давно хотів прочитати цю невелику книгу, але ніколи не знаходив часу. Нарешті прочитав і скажу, що я цілком задоволений нею. Її переклад українською, звісно, не перевернув би українське релігієзнавство, але сприяв би поширенню деяких важливих тез, зокрема щодо визначення релігії. Позиція автора – треба знайти баланс між есенціалізмом і функціоналізмом, узяти до уваги інсайдерську та аутсайдерську перспективи.
Сама книжка складається з п’яти розділів: «Чим є релігія» (там є трохи есенціалізму), «Що робить релігія» (функціоналізм), «Як релігія виражається?» (це дуже схоже на смартівський підхід – дев’ятимірний аналіз релігії, але тут їх вісім. Можна було б запідозрити, що автор орієнтується на первинний підхід Смарта, але посилання на Смарта немає взагалі. Зате є щось дуже подібне до когнітивного релігієзнавства чи, скоріше, до нейротеології: буквально на кількох сторінках автор пише про те, які частини мозку працюють, коли людина залучена до релігійної активності).

І, нарешті, два останні розділи, хоча й мають різні назви – «Як релігія змінюється» і «Глобальна релігія сьогодні», – фактично є однією розповіддю про соціальну історію релігії, поданою у схематичному вигляді: як релігії змінювалися під впливом соціально-політичної історії (якщо ви читали статтю Роберта Белла про еволюцію релігії, то ці два розділи дуже схожі на його схему). Звісно, там є багато узагальнень, але важлива одна думка: релігії змінюються під зовнішнім впливом; їхні зміни певним чином є відповідями на трансформації, що відбуваються у суспільствах. Тому в розділах ідеться про те, що змінювалося в людському житті під дією аграрної революції і як це відобразилося на релігії, аж до особливостей спілкування в добу інтернету і, відповідно, того, як нинішні технології впливають на релігійну сферу.

У книзі багато очевидних речей для релігієзнавців (усе ж таки це лише вступ), але я б хотів, щоб ця книжка потрапила мені в руки, коли я був на третьому курсі.