ЧОМУ Я НЕ В ЗАХВАТІ ВІД ТОГО, ЩО РОЗПОВІДАЮСпойлер:Ні, це не чергове зізнання типу "Я дуже вірив, але потім розчарувався." Радше навпаки. Так от. Зазвичай я дуже соромлюсь щось говорити публічно. І нещодавно зрозумів, що ймовірно найбільше соромлюсь того, що говорю без захвату, і це для багатьох знижує переконливість. А популяризувати роботу над розвитком інтелектуальних навичок і без того не легко. Чому ж я не в захваті?1️⃣ По-перше, бо коли знаходжу нову для себе цінну ідею, перед публікацією практично завжди пропускаю її через декілька етапів:1. Запросити критику цієї ідеї• від нейромережі,• від людей, яких вважаю особливо розумними,• від самого себе.2. Пожити з нею деякий час. Можливо практика і подальше осмислення внесе у неї свої корективи. А коли ти старанно і чесно досліджуєш будь-яку ідею, ти бачиш у ній багато обмежень і нюансів, а дебела частина супер-ідей взагалі не витримують критики. Простими словами: для більшого захвату зазвичай треба більше наївності. У незрівнянно більшому захваті я був 15 років тому, коли вірив, що просто повторюючи мантру Харе Крішна, можна вирішити ВСІ проблеми))2️⃣ По-друге, як добре відомо науці, захват у нас триває не довго ще через те, що мозок до всього адаптується. Навіть люди, які виграли шалену суму у лотерею, через 6-12 місяців почуваються приблизно так само, як перед виграшем. А я, знайшовши набагато краще житло, ніж попереднє, точно дуже не хотів би проміняти його на це попереднє, але колишній захват від нього на 80% минув.3️⃣ І по-третє, під впливом багатьох факторів, від переглянутого щойно фільму до погоди на вулиці, настрій буває різним. А підлаштувати все так, щоб оперативно зняти продумане відео або написати продуманий пост в той момент, коли настрій особливо піднесений, виходить не часто. Тож зазвичай я не в захваті від того, що пишу або розповідаю у відео. Хоча задля переконливості для великої частини аудиторії він був би мені дуже корисним.— —#інтелектуальні_компетенції #інтроспекція #перевірка_переконань#про_автора