CALL OF DUTY: MODERN WARFARE 4 - НЕВЖЕ НОРМАЛЬНА СЮЖЕТКА? АЛЕ СТРИВАЙ…

Невже фанати Call of Duty нарешті отримали хорошу сюжетну кампанію?

Мені самому складно повірити, що я зараз це пишу. Можливо, після кількох років відвертої хуйні в мене просто тимчасово відмовило критичне мислення. Але після одинадцяти годин проходження мені таки є що сказати.

Технологічно гра зробила великий крок уперед. У деяких моментах я буквально забував, що граю у відеогру. І мова не про заздалегідь підготовлені катсцени, де розробники можуть намалювати хоч друге пришестя Христа.

Освітлення, анімації, деталізація оточення, робота камери - усе це часом створює настільки переконливу картинку, що ти ловиш себе на думці: а це точно ще гра, а не якийсь дорогущий бойовик, у якому мені випадково дали керування?

Але графіка графікою. Що там із сюжетом?

Зараз скажу річ, після якої мене, мабуть, варто перевірити на наявність заборонених речовин в організмі.

Це одна з найкращих сюжетних кампаній Call of Duty за років …п’ять. А можливо, навіть за десять.

І ні, справа не в кількості вибухів, перестрілок чи видовищних постановочних сцен. Із цим у Call of Duty проблем ніколи особливо не було. Проблеми починалися тоді, коли за всіма цими вибухами намагалися знайти хоч якусь притомну історію.

А тут вона є.

Персонажі мають зрозумілі мотиви, між ними відчувається конфлікт, а їхні рішення не виглядають так, ніби сценаристи ухвалювали їх за п’ять хвилин до дедлайну.

І найприємніше - мені справді було цікаво стежити за тим, що відбувається. Не просто бігти від однієї перестрілки до іншої, чекаючи, коли мені знову дадуть постріляти, а саме спостерігати за розвитком історії.

Але ж яка поява головного антагоніста у грі..

Мадс Міккельсен у ролі болотяного міністра оборони - це просто якийсь незаконний рівень харизми.

І тут хочеться віддати належне Infinity Ward. Бо запросити відомого актора, засунути його обличчя в рекламну кампанію й спробувати продати на цьому ще кілька мільйонів копій - справа нехитра. А от зробити так, щоб його персонаж справді працював на історію - вже зовсім інша розмова.

Для Call of Duty останніх років це, погодьтеся, уже неабияке досягнення.

Але не поспішайте діставати гаманці. Без претензій не обійшлося.

Проходив я гру на високій складності, і місцями складалося враження, що противники мають не просто хорошу бойову підготовку, а пряму підписку на трансляцію моїх майбутніх дій.

Ти ще не вийшов з-за кута. Ти, навіть сам не вирішив, чи збираєшся звідти виходити. А якийсь NPC уже тримає приціл рівно там, де за секунду з’явиться твоя голова.

Іноді це виглядає не як складний штучний інтелект, а як звичайний wallhack, який розробники забули вимкнути перед релізом.

І це дратує. Особливо коли сама гра настільки добре тримає темп.

І ось тепер найголовніше.

Я чудово розумію людей, які давно поставили хрест на кампаніях Call of Duty.

Складно продовжувати вірити серії, коли тебе роками годують лайном, а потім знову просять заплатити повну вартість гри й переконують, що цього разу все точно буде інакше.

І я не збираюся закликати вас забути всі попередні провали чи пробачити Activision усе, що вони встигли наробити. Але й оцінювати нову гру виключно через ненависть до попередніх частин - теж так собі ідея.

Modern Warfare 4 вдалося зробити те, чого я вже давно не чекав від цієї серії: зацікавити мене не лише стріляниною, а й самою історією. Вона зберегла те, за що я колись полюбив Call of Duty, і водночас не залишила відчуття, що мені вкотре продають ту саму гру в новій обгортці.

І після одинадцяти годин проходження я можу сказати одну просту річ.

Мені сподобалося!

Не тому, що мої очікування впали настільки низько, що я тепер готовий аплодувати будь-якій сюжетці з початком, серединою та кінцем.

А тому, що я справді отримав задоволення від проходження.

Ще років 5-7 тому я навіть не сумнівався, що нова Call of Duty подарує мені такі емоції. А сьогодні доводиться писати цілу рецензію, щоб пояснити, чому мені раптом сподобалася сюжетна кампанія.

Дожили…але, чорт забирай, як же давно мені хотілося сказати це про Call of Duty.