Чим глибше московити сідають на пляшку на фронті, тим активніше воюють з цивільними - передусім жінками, дітьми та літніми людьми.

Мені добре знайома ця поведінка - злочинця, який не може довести злочин до кінця, усвідомлює, що кара не забариться, тож просто паскудить у силу своєї девіантної уяви. Зазвичай для злочинця це закінчується прогнозовано - вʼязницею, кулею або ножем такого ж відморозка. Справедливість має різні іпостасі і більшість з них дуже далека від імпозантності. Але до того моменту, на жаль, він може скоїти ще дуже багато зла. Що, втім, жодним чином не скасує його неодмінно безславний фінал.

Московити вже давно стали найбезславнішою нацією в історії, покривши себе ганьбою війни проти цивільних. І такою їх робить не стільки факти вбивств, як те, що вони роблять це від безсилої люті, на тлі тотальної неспроможності щось довести на полі бою. Вони вбивають цивільних від усвідомлення власної нікчемності, страху та екзистенційної приреченості. Вони відчувають, що майбутнє для них втратило будь-яку перспективу настання, а отже плямують кровʼю кожну мить буття, ніби доводячи самим собі, що все це - справжнє, не ілюзорне, не плід гострого затяжного психозу або делірія.

Трясця, у вас одна з найбільших та найбагатших країн світу. Ви могли б буквально все. Проте ви обрали бути собою справжніми - жалюгідними йобаними лохами.