📜 Історія України та світу 📖 #Укртґ✙

🇺🇦 Хрещений батько Дніпрогесу Іван Александров і полковник Х'ю Купер фотографуються на фоні Дніпрогесу, 1929 рікЯк відомо з історії Дніпробуду, автором проекту Дніпровської ГЕС у Запоріжжі був енергетик і гідротехнік Іван Александров (з 1932 року - академік), а американського військового інженера, полковника Х'ю Купера, який вважався фахівцем з гідроспоруд, запросив уряд СРСР - з призначенням головним інженером-консультантом будівництва Дніпровської греблі.На архівному фото (його оригінал знаходиться в центральному музеї сучасної історії так званої рф) вони зображені на правому березі Дніпра в групі фахівців-мостобудівників. Іван Александров – крайній зліва, Х'ю Купер – крайній справа. А за спиною у них та інженерів з нимиі, – Кічкаський міст через Дніпро.Один із запорізьких знімків полковника Купера добре відомий – той, де він знятий у 1931 році на тлі Дніпрогесу. Полковник із люлькою в руці, виглядає дещо похмуро, незважаючи на спробу посміхнутися. Сфотографувала Купера американка Маргарет Бурк-Уайт, мабуть, найвідоміша в світі жінка-фотограф. На музейному знімку, який я пропоную увазі вам читачам, полковник теж виглядає похмуро і відсторонено. Втім, хрещений батько Дніпрогесу теж не справляє враження щасливої людини 🙂#цікава_історія 📜 Історія України та світу📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово

🇦🇹Сьогодні, 10 лютого 1895 року на острові Люссін народився Вільгельм фон Габсбург-Лотаринзький, більш відомий як Василь Вишиваний — представник імператорського дому Габсбургів, який щиро пройнявся українською справою. Він походив зі знатної австрійської родини: його батько — адмірал військово-морського флоту Австро-Угорщини Карл-Стефан, мати — архікняжна Марія Терезія Австрійська-Тосканська. Вільгельм був наймолодшим із шести дітей.Початкову освіту отримав удома, де, окрім загальної програми, опанував іноземні мови: італійську, французьку та англійську. Багато подорожував світом: Африка, Азія, Австралія, Європа. У 1905 році вступив до Віденського училища, яке закінчив у 1912 році. У віці 12 років родина переїхала до Живця в Польщі, де Вільгельм уперше почув про українців як про «розбишак». Щоб переконатися у правді, поїхав на Гуцульщину, де його зустріли з пошаною. Це візит змінив його погляд: відтоді українці зацікавили його не як піддані імперії, а як окремий народ зі своєю історією.У 1913 році разом із братом Лео вступив до військової академії у Вінер-Нойштадті. Це було нетипово для Габсбургів, які зазвичай автоматично отримували офіцерські звання. Академію закінчив у 1915 році в чині лейтенанта й був скерований до 13-го уланського полку, сформованого здебільшого з юнаків Золочівщини. Тут Вільгельм поглибив знайомство з українською культурою, мовою, звичаєм та історією. Він щиро опікувався своїми вояками, що відповідали йому відданістю і шаною.Саме вояки дали йому ім’я «Василь Вишиваний», адже він із задоволенням носив подаровану вишиванку. Брав участь у Першій світовій війні на Галицькому фронті та виявляв інтерес до Брест-Литовських переговорів на користь України. Регулярно листувався з міністром закордонних справ Австро-Угорщини Оттокаром Черніном і впливав на позицію австрійської делегації щодо українського питання, водночас інформуючи галицький політичний провід про ситуацію.Спільно з військами УНР брав участь у звільненні Одеси, Миколаєва, Херсона, Нікополя та Запоріжжя, де перебував до жовтня 1918 року. За часів гетьманату Скоропадського Вишиваний набув популярності як можливий альтернативний кандидат на пост очільника держави, однак сам ідею монархії в Україні не підтримував.Під час українсько-польсько-румунської війни за ЗУНР його підрозділ воював за українську державність, але потрапив у полон румунських військ, де перебував до вересня 1919 року. Після підписання Варшавської угоди подав у відставку й переїхав до Відня, де намагався консолідувати українських монархістів навколо В’ячеслава Липинського. Після розходжень із ним контактував із Полтавцем-Остряницею та згодом із представниками ОУН.Під час Другої світової війни співпрацював із британськими спецслужбами, передаючи інформацію про пересування німецької армії. Після вступу радянських військ до Відня за ним встановили стеження, яке тривало до 1947 року. Того ж року Вишиваного заарештувала радянська контррозвідка СМЕРШ, звинувативши у співпраці із західними спецслужбами та ОУН. У листопаді 1947 року його перевезли до Лук’янівської в’язниці в Києві, де він помер 18 серпня 1948 року.#історична_дата 📜 Історія України та світу📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово

Сьогодні, 9 лютого 1918 року, у Брест-Литовську було підписано Берестейський мир — документ, який уперше міжнародно визнав Українську Народну Республіку як самостійну державу. Разом із цим до УНР увійшла Берестейщина — давній український регіон, глибоко вкорінений у добу Київської Русі та Галицько-Волинської держави, з містами Брест (Берестя), Турів і Пінськ.Протягом віків край був осередком боротьби та культурного життя: тут діяли козацькі загони Наливайка й Хмельницького, функціонували маєтки князів Острозьких, а у 1596 році саме в Бересті проголошено унійний акт, що започаткував Українську греко-католицьку церкву. У XIX — на початку ХХ століття Берестейщина зберігала українську етнічну основу, що підтверджувалося дослідженнями етнографів, переписами та активним культурним рухом.Після 1918 року регіон опинився в полі напружених геополітичних змін: польської окупації, пацифікації, репресій і політики «тутейшості», спрямованої на знищення української ідентичності. Попри це українське життя не згасло: працювали школи, «Просвіта», кооперативи, а національний рух поступово радикалізувався й набрав форм підпілля ОУН та збройного опору УПА.У ХХ столітті радянська влада провела системну деукраїнізацію краю, включивши його до БРСР та наступно білорусизуючи й русифікуючи населення. Та навіть попри це Берестейщина донині зберігає українську етнокультурну тяглість — у мовленні, фольклорі, топоніміці та родинній пам’яті. Після 1991 року тривало відродження й самоусвідомлення, а з 2014 і особливо після 2022 року питання Берестейщини та Західного Полісся знову стало предметом дискусій в історичній, культурній і громадській сферах України, Білорусі та діаспори.#історична_дата 📜 Історія України та світу📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово

🇺🇦🇺🇦СТАТТЯ У ГАЗЕТІ «СВІТАНОК» ПРО БЕРДЯНСЬКЕ КРАЄЗНАВЧЕ ТОВАРИСТВО, ЗАСНОВАНЕ ЧЛЕНАМИ ОУНБердянське краєзнавче товариствоВ м. Бердянську при міському музеї засновано краєзнавче товариство, яке має своєю метою дослідження й вивчення різних галузей господарства, культури та побуту населення нашого міста й району. Хоч краєзнавче товариство організоване при Бердянському міському музеї, але є цілком самостійною організацією.Товариство складається з таких секцій: 1. етнографічно-побутової, 2. геологічної, 3. зоологічної, 4. ботанічної, 5. історичної, 6. агрономічної, кожна з яких працює за певним тематичним планом. До своєї науково-дослідницької праці т[оварист]во має на меті залучити і вчителів міста та району. Це матиме те значення, що, по-перше, учительство, яке працюватиме в т[оварист]ві, зможе перенести методи й досвід своєї праці в роботу наших нових шкіл, які повинні будуть мати в своїх програмах також елементи краєзнавства. Подруге, вчителі працюючи в секціях т[оварист]ва, зможуть підвищити свою кваліфікацію, набути вміння науково працювати: збирати потрібний матеріал, вивчати його, систематизувати, доходити в своїй праці до певних висновків. Учителі мають заохотити своїх учнів до вивчення Бердянщини в її давніших межах, а відтак і всієї України, та тим самим збудити в них національну свідомість і виховати з них свідомих, культурних громадян України, – нової України, звільненої від большевиків за допомогою великого німецького народу. З усіх секцій т[оварист]ва особливо широко може залучити учителів до своєї роботи етнографічно-побутова секція. Вона має своїм завданням вивчення, насамперед, українського побуту населення нашого міста й села.Краєзнавче т[оварист]во в плані своєї роботи має на меті повідомляти про наслідки своєї науково-дослідницької праці з кожної галузі знання у формі доповідей, рефератів, лекцій на своїх засіданнях, які відбуватимуться в міру потреби один-два рази на місяць; окремі секції можуть збиратися й частіше.Членами краєзнавчого товариства можуть бути й інженери, архітектори, агрономи, меліоратори, садівники, виноградарі, кооператори, статистики, лікарі й інші.При краєзнавчому т[оварист]ві проектується організувати гурток юних краєзнавців з учнів шкіл. Таким чином, праця в краєзнавчому товаристві матиме для на-шого громадянства не лише наукове, а й виховне значення.В[олодимир] З[боровець] Джерело : Світанок (м. Бердянськ). – 1942. – 8 липня#документ 📜 Історія України та світу📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово

🇺🇦Сьогодні, 3 лютого 1929 року у місті Відень була створена Організація Українських Націоналістів (ОУН) — українська політична організація, що виникла шляхом об’єднання кількох націоналістичних угруповань. Її головною метою було здобуття незалежної української держави на всіх етнічних українських землях.ОУН формувалася на тлі втрати державності після поразки УНР та ЗУНР, а також у контексті політичного й культурного гноблення українців у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини. Організація робила ставку на власні сили, дисципліну, підпільну боротьбу та політичний радикалізм, вважаючи відновлення держави першочерговою національною ціллю.У 1930-х роках ОУН стала однією з найвпливовіших політичних сил серед української молоді, інтелігенції та еміграції. Першим головою організації був полковник УСС Євген Коновалець, який керував ОУН до 1938 року. Після його загибелі всередині організації почали формуватися різні політичні лінії, що врешті у 1940 році привело до розколу на ОУН(м) — під проводом Андрія Мельника та ОУН(б) — під проводом Степана Бандери. Обидві течії дотримувалися ідеї незалежності, проте розходилися у стратегії та тактичних методах боротьби.У роки Другої світової війни діячі ОУН(б) 30 червня 1941 року у Львові проголосили Акт відновлення Української Держави, однак незабаром він був придушений німецькою окупаційною владою. Попри репресії, на окупованій німцями території формувалися підпільні осередки ОУН, які пропагували ідею української державності та організовували спротив як проти нацистів, так і проти більшовиків. Частина членів організації стала ядром Української Повстанської Армії (УПА) — руху збройного спротиву проти обох тоталітарних режимів.Після війни ОУН продовжувала боротьбу в підпіллі та еміграції, створивши широку міжнародну мережу. Організація діяла політичними, дипломатичними і інформаційними методами, підтримуючи ідею незалежності до кінця 1980-х років, коли постали умови для відновлення української державності.Після проголошення незалежності України у 1991 році окремі гілки ОУН продовжили діяльність уже в умовах існування української держави, зосередившись на культурно-просвітницькій, меморіальній та громадсько-політичній роботі. Для сучасної України спадщина ОУН є частиною ширшої історії українського визвольного руху XX століття та формування ідеї самостійності, що зберегла актуальність і в XXI столітті, особливо в умовах нової російсько-української війни.#історична_дата📜 Історія України та світу📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово

🇩🇪Сьогодні, 27 січня 1859 року в Берліні народився Вільгельм ІІ — останній кайзер Німецької імперії та король Пруссії. Він походив із родини прусського кронпринца Фрідріха Вільгельма та британської принцеси Вікторії, доньки королеви Великої Британії.Від народження Вільгельм мав серйозну фізичну ваду: його ліва рука була недорозвиненою приблизно на 15 см. Це сформувало в ньому сильну волю, але водночас — внутрішню невпевненість і замкненість. Освіту спочатку здобував удома, згодом навчався у звичайній гімназії разом із дітьми з неблагородних родин. Вищу освіту отримав у Боннському університеті, де вивчав історію, право, економіку та військові науки, після чого розпочав військову службу.У 1888 році Вільгельм ІІ став імператором Німеччини. Усунення Отто фон Бісмарка означало перехід до агресивнішої зовнішньої політики (Weltpolitik), що загострило відносини Німеччини з провідними європейськими державами. Попри декларації миру, імперія активно нарощувала військову й морську потугу.Під час Першої світової війни кайзер сподівався на перемогу, однак реальна влада перейшла до військового командування. Важливо, що в 1918 році Німеччина підтримала українську державність, а гетьман Павло Скоропадський здійснив дипломатичний візит до Берліна.Після поразки у війні Вільгельм ІІ зрікся престолу та вирушив у вигнання до Нідерландів. Останні роки життя він провів у маєтку Дорн, де засуджував Адольфа Гітлера та нацизм. Помер 4 червня 1941 року, залишившись символом краху європейської імперської епохи.#історична_дата 📜 Історія України та світу📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово

🇺🇦Сьогодні, 27 січня 1915 року, у селі Пилипче народився видатний український художник-графік діаспори Яків Гніздовський. Він походив із родини Якова та Марти Гніздовських, рід яких мав шляхетне коріння. Вже з дитинства Яків виявляв неабиякий потяг до мистецтва — він умів бачити красу довкола себе й, за власними словами, «вдихав її, наче повітря».Навчався Гніздовський у Чорткові, в місцевій гімназії, де послідовно розвивав свій художній талант. Пізніше він згадував, що в ті роки «малював дівчатам троянди до альбомів, рисував гімназійні табльо, робив афіші на гімназійні розваги». Саме тоді проявив себе і як карикатурист та редактор сатиричного журналу, що привернуло увагу відомого українського художника й карикатуриста Едварда Козака.Після завершення навчання в Чорткові Яків Гніздовський переїхав до Львова, де вступив до духовної семінарії. Паралельно він почав поступово заявляти про себе як про художника. У 1934 році його заарештувала польська поліція за підозрою у причетності до ОУН, однак згодом виправдала через брак доказів.Після закінчення духовної семінарії Гніздовський поїхав до Варшави, де навчався до початку Другої світової війни. З початком бойових дій мистецька академія припинила роботу, і митець змушений був продовжити свій творчий шлях у Європі: спершу у Венеції, згодом у Римі, а остаточно — в Загребі, де у 1945 році завершив навчання.Після війни Яків Гніздовський опинився в Німеччині, у таборі переміщених осіб (DP), де перебував до 1948 року. Того ж року він емігрував до США — спочатку до міста Сент-Пол, а згодом до Нью-Йорка. Саме там, завдяки наполегливій праці та унікальному художньому стилю, він здобув світове визнання як майстер графіки.У 1956 році Гніздовський переїхав до Парижа, де прожив три роки та одружився зі Стефанією Кузан. Попри міжнародне визнання, численні виставки й успішну кар’єру, Яків Гніздовський ніколи не зрікався свого українського коріння. Він постійно наголошував на тому, що є українцем, і репрезентував українську культуру у світі.Помер митець 8 листопада 1985 року в Нью-Йорку. У 2005 році відбулося перепоховання Якова Гніздовського у Львові, на Личаківському кладовищі — серед тих, хто став символом української культури й духу.#історична_дата 📜 Історія України та світу📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово

🇺🇦Сьогодні, 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки — подію, що стала символом віковічного прагнення українців до єдності й власної державності. Саме цей день ми відзначаємо як День Соборності України.Цей акт уособлював не лише об’єднання Наддніпрянщини й Галичини. Він був голосом усіх українських земель — від Слобожанщини й Поділля до Волині та Буковини; від Кубані й Східної Слобожанщини до Таганрігщини; від Берестейщини та Лемківщини до Мараморощини. Усіх тих країв, де покоління українців зберігали мову, віру та національну пам’ять, попри кордони й утиски імперій.Акт Злуки став не лише політичним рішенням, а передусім духовним єднанням народу, розділеного штучними межами, але єдиного у своєму прагненні до свободи. Він засвідчив: українська нація — цілісна, а ідея соборності є фундаментом української державності.Сьогодні, коли Україна знову боронить свою незалежність, територіальну цілісність і право на власний шлях, День Соборності нагадує нам просту істину: лише разом ми сильні. Єдність українців — від Карпат до Дону, від Полісся до Причорномор’я — була і залишається запорукою нашої перемоги.Україна єдина! Україна неподільна! Україна переможе! #історична_дата 📜 Історія України та світу📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово

🇺🇦🕯Сьогодні, 20 січня сьогодні в Україні «День вшанування пам’яті захисників Донецького аеропорту» / «Кіборгів» . Згідно Спільного Наказу Міністра оборони та Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного від 20 січня 2022 року було установлено як День вшанування пам’яті Кіборгів - мужніх, стійких і нескорених захисників донецького аеропорту. Оборона Донецького аеропорта тривала з 26 травня 2014 року по 22 січня 2015 року. Бойовики та російські війська намагалися взяти Донецький аеропорт швидко, але завдяки мужності наших воїнів ЗСУ оборона аеропорту тривала 242 дні. Бойовики з так званої "ДНР" дали нашим Воїнам призвісько «Кіборги» що підкреслює мужності захисникам Донецького аеропорта. Однак, аеропорт зазнавав все більших руйнувань і було прийнято тяжке рішення, а саме про здачу в полон. Однак, вже у лютому 2015 році всіх «кіборгів» було передано українській стороні. Вам напевно цікаво чому саме 20 - го числа, якщо вось буквально 4 дні тому деякі телеграм-канали публікували розповсюджували інформацію щодо вшанування пам’яті «Кіборгів» 16 січня.Справа в тім що, спочатку пам'ять захисників Донецького аеропорту в Україні вшановувалася 16 січня. Це був напівофіційний день пам'яті, встановлений з ініціативи самих учасників бойових дій у Донецькому аеропорті. Цього дня відбувалися поминальні та вшанувальні заходи, у тому числі за участі вищих осіб держави. Однак, доступних пояснень того, чому обрана саме така дата, не було.Офіційно буквально за місяць перед повномасштабним вторгненням було прийнято рішення вшанування пам'яті саме 20 січня про що я говорив вище. Тому 20 січня офіційна дата вшанування пам’яті «Кіборгів»Вічна пам'ять героям що загинули обороняючи аеропорт, ми не забудемо їхні імена, ми обов'язково повернемося до аеропорту і на ньому знову буде майоріти прапор України «Кіборги вистояли, не встояв бетон»#історична_дата 📜 Історія України та світу 📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово

🛠Будинок, де мешкав авіаконструктор Ігор Сікорський, відреставрують і створять у ньому музейІсторичний будинок Ігоря Сікорського на вулиці Ярославів Вал, 15-Б, планують відреставрувати й створити в ньому музей.Меморандум про співпрацю підписали Міністерство оборони України та ГО “Фундація Пилипа Орлика” 3 січня, інформує МОУ. Згідно з документом, усі роботи профінансує громадська організація.Будинок 1904 року, у якому мешкав авіаконструктор Ігор Сікорський, є пам’яткою культурної спадщини від 25 січня 2018 року та внесений до Переліку об’єктів культспадщини національного значення. Наразі будівля перебуває на балансі ДП “Центральний проєктний інститут”, яким керує Міноборони.Трохи контекстуПопри всі свої статуси, будівля вже довгий час стоїть занедбаною й поступово руйнується, звертає увагу The Village.У 2000 році садибу Сікорського передали в оренду на 49 років благодійному фонду «Музей історії повітроплавання й авіації ім. Сікорського». Але фонд не відновив будівлю, й у 2016 році її повернули в державну власність і передали на баланс Міноборони. Київрада декілька разів зверталася до Кабміну, щоб передати будинок у комунальну власність.У травні 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва зобов’язав Міноборони відреставрувати будинок Сікорського, а в серпні з будівлі зняли арешт. Уже у грудні 2023-го історичну садибу передали у власність Києва. Після цього суд зобов’язав Міноборони укласти охоронний договір із МКІП і провести реставрацію.Це надзвичайно позитивна новина ☺ #новина 📜 Історія України та світу📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово