Історія України 🇺🇦 ЗСУ ❤️

👧🗺7 грудня 1900 року народилася видатна українська художниця Катерина Білокур.Творчість Катерини належить до напрямку “наївне мистецтво”. Здебільшого ним займаються непрофесійні художники, які творять не завдяки спеціальній освіті і досвіду, а тільки завдяки своєму таланту.Життя художниці було невимовно складним. На початку свого життєвого шляху вона опинилася без підтримки своєї творчої діяльності. Вже у 14 років вона отримала від своїх батьків заборону малювати, але незважаючи на всі заборони Катерина потайки продовжувала це робити.У подальшому талановитій художниці неодноразово відмовляли у прийомі на навчання до освітніх закладів, де вона могла б реалізувати творчий потенціал. Але, незважаючи на несприятливі обставини, Катерині завдяки самовідданості та цілеспрямованості вдалося домогтися визнання. Її віртуозні роботи зачаровували публіку на виставках в Україні та закордоном.Проте у важких умовах совєцької тоталітарної системи талановита художниця не могла належно втілити свій потенціал. До останніх днів вона мешкала в бідній селянській оселі на Київщині, отримуючи мізерні суми за свої шедевральні картини.“Якби у Франції була така жінка, ми б змусили весь світ говорити про неї”, – говорив про Катерину Пабло Пікассо.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

У ніч з 29 на 30 листопада 2013 року на Майдані Незалежності відбувся силовий розгін спецпідрозділом «Беркут» студентів, які протестували проти рішення уряду Азарова зупинити підготовку до Угоди про асоціацію з Євросоюзом.На Майдані Незалежності тієї листопадової ночі перебувало до 400 протестувальників. Ще перед 4 годиною ранку на головну площу Києва і України почали завозити вантажівками елементи новорічної ялинки, яку зводили неподалік місця протесту. Тоді ж загони міліції (до 2 000 чоловік) оточили активістів – одні з них, стомлені, дрімали, інші грілися біля багаття, хтось співав пісні. Як виявилося згодом, ця силова спецоперація називалася досить прозаїчно: «розчисткою території для встановлення новорічної ялинки».В результаті наступу силовиків десятки людей були жорстоко побиті, серед них багато студентів (чимало з них приїхали з інших областей України). На відеозаписах, оприлюднених в інтернеті, було видно, як бійці «Беркуту» витісняли людей з-під монументу Незалежності, б’ючи їх кийками та ногами. Декого продовжували бити навіть після того, як він упав; міліціянти у повній бойовій екіпіровці, наче запрограмовані на лють і абсолютне насилля роботи, гналися за своїми беззбройними жертвами, переслідуючи тих далеко за межами Майдану.Для багатьох єдиним прихистком став Михайлівський монастир, який у лиху годину відкрив свої двері тієї страшної ночі для багатьох переслідуваних.Внаслідок дій «Беркуту» постраждали щонайменше 79 осіб. 35 людей міліціонери затримали, але згодом відпустили. Проти учасників мітингу відкрили два кримінальних провадження – за статтями «спротив представникам влади» і «хуліганство».У МВС розгін протестувальників пояснювали провокаціями з їхнього боку. Від дій силовиків тодішнє керівництво держави відмежувалося; нікого не було покарано, розслідування не було почато. Не покарані винуватці тих подій і досі – ані ті, хто надавав злочинний наказ, ані ті, хто з азартом його виконував.Як заявив під час відеодопиту президент-утікач Віктор Янукович, до силового розгону студентів міг бути причетний Сергій Льовочкін – тодішній керівник Адміністрації президента, а нині народний депутат України. Те ж саме заявив і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, прямо сказавши про це 23 листопада 2016 року. Льовочкін, у свою чергу, будь-які обвинувачення відкидає, «переводячи стрілки» на тодішнього очільника МВС Захарченка.Жорстоке побиття студентів на київському Майдані приголомшило не тільки українців, але й світову спільноту. Події 30 листопада стали переломним моментом в українських протестах кінця 2013 року, змістивши акцент протестів із проєвропейського на антиурядовий, а також додавши їм масовості. Саме після цієї ночі, коли було по-звірячому побито беззбройну і беззахисну молодь, стало очевидно, що влада має намір діяти жорстоко, застосовуючи весь наявний у неї арсенал сили.По суті, тієї ночі тодішня влада беркутівськими берцями цинічно розтоптала не тільки крихкі євросподівання українців – вона розтоптала саме поняття демократії, показавши таким чином своє справжнє, а не підрехтоване іноземними іміджмейкерами обличчя. Гра в «доброго дядечка» була закінчена, стало зрозуміло, що тепер буде все по-справжньому: справжня кров, справжня боротьба, протистояння до самої смерті.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

За підсумками заходу представники двох областей Донбасу ухвалили рішення про проведення в першій половині грудня 2004 року референдуму щодо набуття статусу самостійних республік у складі «української федерації». Крім того, Луганська та Донецька облради вслід за Харківською заявили про перепідпорядкування собі міліції та інших держструктур і про припинення перерахувань грошей до держбюджету.Неважко зрозуміти, якими наслідками могла б обернутися для України сєверодонецька авантюра. Однак тоді в Януковича та його оточення не вистачило сміливості йти до кінця. Вони блефували. Путч провалився, до пуття не почавшись.Щоправда, в цій історії команда переможців виявилася ще безпораднішою за переможених. І замість того щоб абсолютно законним чином притягнути учасників сєверодонецького з’їзду до відповідальності за цілком реальні антиконституційні дії, президент Ющенко трохи їх покартав, а потім дозволив їм, як і колись, займатися політикою. Нікого з ідейних натхненників сепаратизму не було покарано за заклики до розвалу України.Єдиним учасником тієї зустрічі, якому трохи довелося посидіти в тюрмі, виявився Борис Колесніков – автор найжорсткішої промови, що задала тон усьому заходу. Щоправда, заарештований він був не за сепаратизм, а у справі про вимагання акцій донецького ТЦ «Білий лебідь», яка швидко розвалилася. Заклики до розколу України зійшли Борису Вікторовичу з рук. Цікаво, що вуличні акції на підтримку в’язня за його ж таки гроші тоді організовував майбутній «міністр ДНР» Олександр Хряков. Чим обернулася така м’якість українського уряду до ворогів України, ми вже знаємо. Результат цієї самої лояльності невблаганним лічильником щодня цокає в новинах загиблими на фронті російсько-української війни.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

✍️🗺27 листопада 1879 року народився Гриць Чупринка. Поет, поборник українських інтересів. Його прізвище командир УПА Роман Шухевич узяв собі за псевдонім (Тарас Чупринка).«Грицько зразу в наше життя вніс дух непокори, протесту, бунтарства, навіть анархічності й бурлацтва, — згадував гімназійний товариш Микола Ґалаґан, коли вони вчились у Києві. — Став верховодити на квартирі та в гімназії, де був організатором різних акцій проти начальства й протестів проти суворих правил. Учителі просто боялися викликати його до дошки — щоб не потрапити в якусь неприємну історію з «отчаянним сорвіґоловой».Чупринка на закиди відповідав віршованими каламбурами чи сатиричними віршами. Якось з села приїхав його батько у колоритному жупані. Гімназисти почали підсміюватись. Тоді Гриць Чупринка «з усією своєю нестриманістю й безоглядністю» морально знищив своїх кривдників. І гордо заявив, що вони з батьком нащадки козацького роду і не дадуть себе ображати.Грицько Чупринка був закоханий у Олену Ніговську – вчительку початкових класів гоголівської школи, яка працювала тут з 1912-го. Він приходив до неї додому, «сідав на маленький ослінчик і говорив: «Ви цариця мого серця, я сяду біля Ваших ніг і прочитаю Вам свої нові вірші», – розказувала згодом вчителька, яка на той час дуже боялася запального молодика. Низку своїх поезій Чупринка присвятив саме їй. За «підбурювання» селян Чернігівщини до протестів під час революції 1905-1907 років його вперше заарештують. «Вірний своїй вдачі, – писав про Чупринку Володимир Дорошенко, – що не терпіла утертих шляхів та не зносила громадської дисципліни, жив він правдивим бурлакою. Мешкав в якихось сумесних квартирах, де займав один з кутів. Водив компанію здебільшого з «бувшими людьми» по різних чайних та глухих куточках на Деміївці або на Подолі. Мав там серед злодіїв та проституток знайомих і приятелів, що любили його і називали нашим поетом. Відкидаючи з огидою облудний і фарисейський світ «приличних людей» за його неправду і низькопоклонство, почував себе Чупринка добре лише на дні». Саме в цей період Гриць Чупринка написав найвідоміші поетичні збірки. 1919-го організував селянське антибільшовицьке повстання на Чернігівщині. Його авторитет серед селянства був величезний. За першим закликом вони вступали до загону «отамана Григорія Оврамовича». Чекістам вдалося захопити Чупринку, але від розстрілу його врятувало заступництво Олекси Шумського – тодішнього народного комісара освіти УСРР. Той особисто звернувся до голови Всеукраїнської ЧК Віліса Лациса зважити на особливі заслуги Чупринки як поета. 1921-го Григорій Чупринка займався налагодженням контактів між підпільними групами та партизанськими загонами, що діяли на окупованих більшовиками українських землях і узгоджували діяльність з урядом УНР. Він був учасником військового з‘їзду отаманів Холодного Яру, невдовзі після чого Чупринку знову заарештували. 28 серпня 1921-го колегія Київського губернського ЧК засудила Григорію Чупринку до розстрілу. Документів про дату виконання вироку насьогодні не виявлено.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🇺🇦🕯16 листопада 1952 року у Львові на 81-му році життя померла одна із найбільш славетних українських співачок Соломія Амвросіївна Крушельницька. Світове визнання вона здобула своїм унікальним лірико-драматичним сопрано із широким діапазоном у три октави зі специфічним «оксамитовим» тембром та блискучою акторською грою.Соломія Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в звичайному українському селі Білявинці на Тернопільщині, у багатодітній родині греко-католицького священника прогресивних поглядав Амвросія Васильовича Крушельницького.Уже в дитинстві Соломія виявила виняткову музичну обдарованість. Під керівництвом батька вона вивчила нотну грамоту, разом зі своїми братами і сестрами співала у домашньому хорі. Консерваторію Галицького музичного товариства Соломія закінчила з срібною медаллю, а в характеристиці екзаменаційної комісії зазначено: «має всі дані для того, щоб стати прикрасою навіть першорозрядної сцени. Дзвінкий і дуже симпатичний звук голосу її мецо-сопрано, музична освіта, високе почуття прекрасного, природна зовнішність, сценічна стать — словом все, чим нагородила її природа, обіцяють їй в артистичній кар’єрі найкращу майбутність».Для того, щоб продовжити навчання, молода співачка після закінчення консерваторії вирішила їхати до Італії.З середини 1890-х років Соломія Крушельницька тріумфально гастролювала в оперних театрах Австрії, Польщі, Італії, Іспанії, Франції, Португалії, росії, Єгипті, Алжирі, Аргентині, Чилі. До її репертуару на семи європейських мовах входили понад 60 оперних партій, приблизно стільки ж камерних творів та більше сотні народних пісень.Видатний італійський оперний композитор Джакомо Пуччіні (1858-1924), твори якого до сьогодні складають основу світового оперного репертуару, назвав Крушельницьку «найпрекраснішою й найчарівнішою Баттерфляй». Він мав на те повну підставу — після провалу його «Мадам Баттерфляй» у міланському «Ла Скала» оперу довелось переробляти, і у травні 1904 року прем'єра її оновленої версії у театрі «Ґранде» у північно-італійському місті Брешія виявилась надзвичайно успішною саме завдяки блискучому виконанню Соломією Крушельницькою головної партії Чіо-Чіо-Сан.Незмінно повертаючись до рідної Галичини, Соломія Крушельницька брала участь у Шевченківських святах, під час яких виконувала українські народні пісні та солоспіви Миколи Лисенка.У 1910 році Соломія Крушельницька одружилась з італійським адвокатом Чезаре Річчоні. Подружжя оселилось на віллі під назвою «Саломе» у невеличкому містечку В'яреджо в Тоскані.Після Першої світової війни Крушельницька залишила оперну сцену (востаннє вона виступила у 1920 році у неапольському театрі) і розпочала камерно-концертну діяльність. Як і раніше, багато гастролювала світом, стала першою українською оперною зіркою, яка приїхала до Північної Америки — у 1928 році відбулось її велике концертне турне дванадцятьма містами США і Канади. Виступом у 1929 році у Римі Соломія Крушельницька завершила свою концертну діяльність.Після смерті у 1938 році чоловіка Крушельницька приїхала до Галичини провідати рідних. Друга світова війна застала її разом з членами родини на відпочинку у Карпатах. Повернутись до Італії їй вже не судилось. Совєцька влада реквізувала її будинок у Львові, придбаний ще у 1903 році, залишивши їй лише одне помешкання. Вже літня та хвора Соломія Крушельницька після війни влаштувалась на роботу до Львівської консерваторії (для цього їй довелось сфальсифікувати свій вік, зменшивши його на кілька років). У 1948 році вона була змушена погодитись на передачу совєцькій державі своєї вілли у В'яреджо, яка була невдовзі продана. Крушельницька отримала громадянство срср та незначну частку від вартості вілли.🗺Востаннє Соломія Крушельницька співала у Львівській філармонії у 1949 році. 🕯Померла співачка 16 листопада 1952 року від раку горла. Похована на Личаківському кладовищі. 🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🗺🏛14 листопада 1918 року з ініціативи провідних українських вчених декретом гетьмана Павла Скоропадського засновано Українську Академію наук та визначено її офіційний статус.Першими дійсними членами УАН затверджені: по відділу історично-філологічних наук - Д. Багалій, А. Кримський, М. Петров, С. Смаль-Стоцький; по відділу фізично-математичних наук - В. Вернадський, С. Тимошенко, М. Кащенко , П. Тутковський; по відділу соціальних наук - М. Туган-Барановський, Ф. Тарановський, В. Косинський, О. Левицький. 27 листопада відбулося її перше Спільне зібрання. На ньому обрано Голову-президента УАН Володимира Вернадського. Неодмінним секретарем став Агатангел Кримський.Оприлюднили статут УАН, у якому йшлося: 💬“Українська Академія наук у Києві є найвищою науковою державною установою на Вкраїні, що перебуває в безпосередньому віданні верховної влади”.У діяльності Академії визначалися три основні напрями: науково-теоретичні дослідження, у тому числі й фундаментального значення, дослідження практично-прикладного характеру та українознавчий напрямок включно з його соціально-економічною складовою. Під час окупації України московсько-більшовицьким режимом Академію не ліквідували, але намагалися уникати згадок про те ким вона була заснована. На фото текст Закону від 14.11.1918, опублікований у «Державному віснику» 22.11.1918🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🇪🇺❤️‍🩹9 листопада 1995 року у Страсбурзі затверджено рішення ПАРЄ про вступ України до Ради Європи в якості її 37-го члена. Це символізувало визнання суверенності України і її залучення до активного формування спільної європейської політики.Рада Європи (РЄ) була створена 5 травня 1949 року у складі 10 держав для покращення їх співпраці у сфері втілення в життя спільних ідеалів і принципів та сприяння економічному і соціальному розвитку. Упродовж 1960-80-х років РЄ отримала визнання в Європі як дієвий орган з регулювання питань, пов'язаних з правами людини та верховенством права, розробивши та втіливши у життя понад 170 багатосторонніх конвенцій та інших угод.Головні перешкоди на шляху до отримання Україною членства в РЄ полягали в адаптації українського законодавства до європейських правових норм. 14 липня 1992 року Україна подала заявку на вступ в Раду Європи, а 16 вересня Верховна рада України отримала статус "спеціально запрошеного гостя" в ПАРЄ, що давало право представникам України долучатися до роботи її основних комітетів. З метою наближення вітчизняного законодавства до європейських стандартів 14 липня 1993 року Україна ратифікувала, зокрема, Європейську рамкову конвенцію про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями, 24 лютого 1994 року — Європейську культурну конвенцію, 15 вересня 1995 року — Рамкову конвенцію про захист прав меншин. У вересні 1995 року Україна також приєдналася до шести конвенцій РЄ у галузі боротьби зі злочинністю.27 липня 1995 року у РЄ було відправлено листа за підписом президента України Леоніда Кучми, голови Верховної ради України Олександра Мороза та прем'єр-міністра України Євгена Марчука, в якому вони запевняли в серйозності обраного проєвропейського курсу України, а також роз'яснювали суть судово-правової реформи та забезпечення прав людини в Україні. 5 вересня 1995 року на засіданні Бюро ПАРЄ в Парижі було прийнято рішення про включення до порядку денного вересневої сесії ПАРЄ питання про рекомендацію України до вступу в цю організацію.Виступаючи 26 вересня 1995 року у Страсбурзі на сесії ПАРЄ голова парламенту Олександр Мороз наголосив, що Україна не просто входить до Ради Європи як новий член, а закономірно повертається у велику європейську сім'ю, частиною якої історично була завжди. Того ж дня ПАРЄ рекомендувала Комітету міністрів прийняти Україну рівноправним членом цієї організації.З метою перевірки відповідності України критеріям вступу її відвідали численні європейські делегації, що вивчали правову ситуацію, зокрема, багато пояснень українським посадовцям довелося давати з приводу міжконфесійних відносин, конституційного договору тощо. Однією з умов вступу до РЄ було скасування смертної кари, тому з вересня 1995 року в Україні було призупинено її виконання, а у 2000 році остаточно скасовано відповідними змінами до Кримінального кодексу.19 жовтня 1995 року Комітет міністрів Ради Європи запросив Україну стати членом РЄ та приєднатися до її статуту. Україні було виділено 12 місць в ПАРЄ. 31 жовтня при розгляді у Верховній раді України закону про приєднання до статуту РЄ депутати-комуністи безуспішно намагалися добитися синхронного розгляду цього питання зі вступом до Міжпарламентської асамблеї країн СНД. Того ж дня голосами 256 депутатів Україна приєдналася до Статуту РЄ.9 листопада 1995 року у Палаці Європи у Страсбурзі Комітет міністрів РЄ затвердив рішення ПАРЄ про вступ України до Ради Європи. Вступ до РЄ означав визнання суверенності України, її активну роль в європейській політиці, залучення України до формування спільної європейської політики. Відтепер кожен громадянин мав право звернутися до Європейського суду з прав людини.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🕯💔3 листопада 1937 року у карельському урочищі Сандармох було розстріляно 134 особи, всі, як зазначалося у «розстрільних списках» – «українські буржуазні націоналісти». Серед них:▪️фундатор нового українського театру Лесь Курбас (1887-1937); ▪️один із найталановитіших українських прозаїків – Валер’ян Підмогильний (1901-1937); ▪️Микола Куліш (1892-1937) – драматург, громадський і освітянський діяч, газетяр, редактор; ▪️Микола Зеров (1890-1937) – лідер «неокласиків», надзвичайно тонкий науковець, поет, перекладач західноєвропейської та античної літератури; ▪️Григорій Епік (1901-1937) – драматург та сценарист; ▪️Матвій Яворський (1885-1937) – історик, політичний діяч, академік ВУАН; ▪️Володимир Чехівський (1876-1937) – український політик, громадський діяч, прем’єр-міністр УНР, один із засновників УАПЦ та багато інших.Місце розстрілів в'язнів Соловецького етапу в урочищі Сандармох було виявлене у 1997 році карельським дослідником членом правозахисного товариства «Меморіал» Юрієм Дмітрієвим.Загалом у Сандармосі у 1930-х роках органи НКВС розстріляли понад 9500 осіб 58 національностей, переважно спецпоселенців і в'язнів з Біломорсько-Балтійського каналу і Соловецьких таборів системи ГУЛАГ СРСР, а також жителів навколишніх сіл. На сьогодні на площі 10 гектарів виявлено 236 розстрільних ям. Саме тут було закатовано більшість українських митців та політичних діячів початку 20 століття, цей та інші злочини радянських окупантів того періоду проти українських митців пізніше було названо «Розстріляне відродження».🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🗺⚔️🇺🇦2 листопада 1917 року у Києві розпочав роботу ІІІ Всеукраїнський військовий з’їзд. З’їхалося понад 3 тис. делегатів, які представляли інтереси 3 млн. українських військових. Учасників зібрання вітали представники французької та бельгійської військових місій, які перебували у Києві. Виголошені промови показали загострення відносин між російським Тимчасовим урядом та Українською Центральною Радою. Михайло Грушевський висловив надію, що українське вояцтво разом з Центральною Радою розбудовуватиме самостійну українську державу.«Проти нас збираються великі хмари…, – говорив член Крайового комітету охорони революції, невдовзі – генеральний секретар продовольства Микола Ковалевський, – Під час ІІ Всеукраїнського військового з’їзду залунали пророчі слова першого універсалу: «Ми самі будемо творити своє життя», але вони не справдили наших надій, бо наші провідники стали на компромісовий шлях. Ставаймо тепер на справжній шлях утворення власними силами Української демократичної Республіки!»Представники Вільного Козацтва закликали до рішучих дій: «Пам’ятайте ви, члени з’їзду, з якими очима ви явитесь до війська з порожніми руками. Пам’ятайте, що коли з’їзд хоче роз’їхатися, нічого не зробивши, хай раніше відправить панахиду по Україні. Ви оддаєте свій народ на поталу москалям, пам’ятайте, що сучасний момент найзручніший, щоб здобути народові землю й волю. Час настав сказати Україні своє рішуче слово і це слово мусить сказати третій військовий з’їзд». В резолюції з’їзд вимагав від УЦР негайного проголошення Української народної республіки, повної українізації армії і флоту, укладення миру. Під час роботи з’їзду надійшла звістка з Петрограда про більшовицький переворот і зміну влади в росії. З’їзд перервав роботу і оголосив себе «Першим українським полком охорони революції». Київ поступово почав перетворюватися на військовий табір. На вулицях міста відбувались сутички між прихильниками Тимчасового уряду з штабу Київського військового округу і прихильниками більшовиків.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🗺30 жовтня 1882 року на Тернопільщині народився Михайло Бойчук, художник світового рівня, основоположник українського монументального мистецтва, заснованого на національних традиціях. Один із фундаторів та професор Української державної академії мистецтв у 1917 році, при якій заснував художню школу монументального мистецтва. Об’єднав талановитих малярів-монументалістів, які сформували школу бойчукістів. Михайло Бойчук отримав європейську освіту, опановуючи малярство у Відні, Кракові, Мюнхені, Парижі. Його творчість просякнута прагненням відродити мистецьку традицію на основі візантійського фрескового живопису та традиціях Давньої Русі. Він ілюстрував книги, провадив реставраційні роботи у Львові, в усипальниці родини Розумовських і давнього іконостасу в їхній церкві у Лемешах (на Чернігівщині), відновлював фрески Софійського собору в Києві та Успенського в Чернігові, створював нові фрескові ансамблі. Працював над художнім оформленням вистав Леся Курбаса. Разом з учнями здійснив розписи Луцьких казарм у Києві.Бойчуку було чужим радянське пролеткультівське малярство, яке пропагувалося в Київському художньому інституті, де він викладав протягом 1920-х років. Твори, яким митець намагався надати созвучного історичній епосі змісту, говорили національною формою. Вони були самобутніми, тож їхній автор був небезпечним для влади. Своїх послідовників Михайло Бойчук переконував: «Не бійтеся втратити свою індивідуальність. Хто краще працює, до того приглядайтесь. Не треба боятись запозичувати у іншого, треба намагатися зробити краще. Індивідуальність сама виявиться, коли майстер визріє».🕯13 липня 1937 року Михайла Бойчука розстріляли у Києві. Через декілька місяців потому така ж доля спіткала його дружину. Майже усі його учні були репресовані. Більшість робіт знищено, навіть спалено ескізи. 💛Нині вцілілі шедеври бойчукістів експонуються в Україні та надихають митців на творчі пошуки. Не усі творці муралів знають про українське монументальне мистецтво, яке заклало підвалини для виникнення сучасної художньої практики. Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну отримав ім’я Михайла Бойчука.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!