🏛Про історію - цікаво! 🎓Тільки важливі моменти з минулого! Зв'язатися з адміністратором можна через бота @Istorium_bot Підтримка каналу: -Paypal - [email protected] -Monobank - 4441111123834628 -Банка - https://send.monobank.ua/jar/6z39HtNJk8
Неймовірна іберійсько-каталонська фортеця залізного віку, датування — 775–325 рр. до н.е.При дуже скромному населенні (не більше 200 осіб) це була неприступна фортеця, ймовірно, резиденція місцевих правителів. Дивує нетиповість розташування: вона побудована на рівнині, а не на вершині пагорба, що спрощувало б оборону, — прямо серед заплавних земель, які вона контролювала. План фортеці овальний, житлова площа — близько 2200 м². Цей простір залишався незмінним протягом усього часу існування поселення.Межі визначалися потрійним оборонним поясом: стіна довжиною 173 м і товщиною 5 м, посилена дванадцятьма вежами; низька зовнішня кам'яна стіна, що ускладнювала маневри противника; рів з кам'яним валом шириною 13 м і глибиною 4 м.Найдавніші входи — східні (брукований коридор 1,5 м всередині чотирикутної вежі) і західні (між двома малими бастіонами). Північні ворота захищали дві вежі: одна — стара, інша новіша і перебудована так, щоб подовжити шлях нападників.Всередині фортеця організована навколо центральної площі з кам'яним величезним колодязем-цистерною, обладнаним коридором для доступу до води.Але хто ж зміг зруйнувати таку неприступну фортецю? Відповідь — ніхто. Немає слідів руйнувань, пожеж, викликаних облогою і штурмом поселення, її просто покинули з незрозумілих нам причин. Найбільш правдоподібна гіпотеза — до IV ст. до н.е. потужні стіни і рови стали перешкоджати зростанню населення. З розвитком міської культури в Іберії люди вважали за краще покинути фортецю.Провінція Льєйда (Леріда), Каталонія, Іспанія@istorium_ua
Пергам: місто богів, знань і мистецтваСеред античних міст, що залишили помітний слід в історії людства, Пергамон (сучасне турецьке місто Бергама, провінція Ізмір) — справжній символ культурного розквіту елліністичної та римської епох. Засноване у IV столітті до н.е., воно стало столицею могутнього Пергамського царства та одним із головних інтелектуальних центрів античного світу.Пергам — батьківщина пергаменту. За переказами, саме тут з'явився пергамент як альтернатива єгипетському папірусу, що дозволило місту розвивати свою славнозвісну бібліотеку — другу за величиною після Александрійської. За деякими оцінками, у ній зберігалося понад 200 тисяч сувоїв.Античний театр Пергама вважається найкрутішим за ухилом серед театрів античності: він буквально «вростає» у схил Акрополя, вміщуючи до 10 тисяч глядачів. Вид на долину з його верхніх рядів захоплює подих навіть сьогодні.Жертовник Зевса, храм Афіни, Асклепіон — святилище бога медицини, що функціонувало як лікувальний центр, — усе це частина величного ансамблю Пергамського Акрополя.Окрему увагу заслуговує храм Траяна, зведений у римський період на честь імператора. Це символ переходу міста під владу Риму, але й доказ того, як гармонійно римська культура поєднувалася з елліністичною спадщиною.У 2014 році Пергамон був внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — визнання його надзвичайного внеску в історію людства.@istorium_ua
Золота голова бога-сокола Гора - їй понад 4 тисячі років! Єгипет, Стародавнє царство, VI династія, бл. 2345-2181 рр. до н. е. Цю вишукану золоту голову бога-сокола, владики сонця і покровителя царської влади, було знайдено під підлогою головного приміщення його храму в Ієраконполісі, на північ від Едфу.Вона зроблена з кованого золота і була прикріплена до мідної статуї сокола Гора. Її вінчає головний убір (корона) з двома пір'ям, прикрашений царським уреєм - здибленою коброю. Очі інкрустовані відполірованим обсидіаном, що нагадують очі живого птаха.Гор - одне з найважливіших божеств давньоєгипетської міфології. Його зображували як бога з головою сокола. Син Осіріса та Ізіди, він відігравав ключову роль у міфі про Осіріса, домагаючись справедливості за вбивство батька і ставши законним правителем Єгипту.Ймовірно, ця культова статуя була встановлена на постаменті у святилищі і служила захистом статуї фараона.Ієраконполіс (Нехен), розташований у Верхньому Єгипті, був культовим центром Гора. Саме тут, за міфом, він переміг Сета в боротьбі за царський трон. Місто мало важливе релігійне і політичне значення і було столицею 22-го нома Верхнього Єгипту.Нехен славився храмами, зокрема храмом, присвяченим Гору. Це місто відіграло значну роль у розвитку єгипетської цивілізації і було центром влади та культурного впливу за часів Стародавнього царства. Єгипетський музей, Каїр, інв. № JE 32158@istorium_ua
Римський дерев'яний водопровід знайдено в місті Левен у БельгіїПід час будівельних робіт у бельгійському місті Левен (Фландрія) на вулиці Брусселестраат археологи виявили давньоримський дерев'яний водопровід. Знахідка була зроблена під час розкопок у районі Blauwe Hoek під час обстеження перед зведенням нового студентського гуртожитку.Водопровід являє собою ланцюжок із порожнистих дерев'яних стовбурів завдовжки близько 1,75 метра кожен. Загальна довжина трубопроводу становить приблизно 20-30 метрів, він залягав на глибині близько чотирьох метрів. За попередніми даними, конструкція була частиною більшої системи, але це ще належить з'ясувати.Об'єкт зберігся практично в первозданному вигляді завдяки болотистій місцевості з низьким вмістом кисню, що запобігло розкладанню дерева. Це унікально, оскільки раніше знайдені римські дерев'яні водопроводи зберігали лише сліди від зотлілих дерев'яних труб.Аналіз археологічних шарів дає змогу віднести знахідку до періоду між I і III століттями н.е. Для уточнення дати буде застосовано метод дендрохронології. Разом із трубами виявлено фрагменти римської кераміки, черепиці, а також фрагменти посуду і монети середньовіччя, що вказує на багатошарову культурну спадщину цього місця. @istorium_ua
Конги - загадкові стародавні артефакти з нефриту, які виготовляли в Китаї протягом тисячолітьЇх знаходять у похованнях правителів і князів стародавніх династій Китаю. Найбільш ранні конги були створені культурами Сюецзяган і Лянчжу (3400-2250 рр. до н. е.); більш пізні зразки датуються в основному династіями Шан (1600-1046 рр. до н. е.) і Чжоу (1046-256 рр. до н. е.). Інтерес до нефритових конгів відродився в XII-XIII століттях, за часів династії Сун. Цю форму пізніше також використовували в кераміці та металообробці протягом століть.Конг - це пряма трубка з круглим отвором і квадратним зовнішнім перерізом з більш-менш опуклими сторонами. Зовнішня поверхня розділена вертикально або горизонтально таким чином, що вся конструкція має вигляд порожнистого циліндра, вставленого в прорізаний прямокутний блок. Пропорції варіюються: конг може бути присадкуватим або набагато вищим за свою ширину. Зовнішні грані іноді прикрашені обличчями, що нагадують маски, або візерунками, схожими з ними. Хоча конг зазвичай вважають ритуальним предметом, символом статусу, влади і багатства, але, цілком імовірно, спочатку він мав і практичну функцію, яка нам невідома. На фото представлені нефритові конги з музеїв Китаю, Метрополітену (США) і Британського музею. Усі вони належать до культури Лянчжу і датуються приблизно 2500 р. до н. е. або навіть більш раннім часом.@istorium_ua
Останні дослідження фахівців Британського музею відкривають несподівані деталі про глиняні таблички з Німруда (сучасний Ірак) віком понад 2 600 років. Довгий час вважалося, що писальний шар на цих клинописних документах – це простий бджолиний віск, але сучасний хімічний аналіз (FTIR, Py‑GC‑MS та SEM) показав: до складу воскової суміші входить близько 25 % ауріпігменту (орпіменту) – природного сульфіду миш’яку. Цей пігмент не лише додав поверхні механічної міцності й трохи пом’якшував клейкість воску, але й виконував роль антимікробного бар’єра, захищаючи таблички від плісняви, грибків і шкідників.Ще більш інтригуючим є складу «основи» табличок: деревина волоського горіха (Juglans regia), виявлена в рамках, свідчить про використання місцевих матеріалів для виготовлення носіїв інформації. Для контрасту написів застосовували обвуглені рослини – так званий carbon black, який робив клинопис чіткішим і довговічнішим. Крім того, у колекції музею трапляються варіанти «елітних» планшеток, виготовлених на тонких пластинах слонової кістки: ці зразки, мабуть, використовувалися у найвищих адміністративних чи ритуальних колах ассирійського державного апарату.Для реставраторів і працівників сховищ ця знахідка має суттєве значення: донині таблички вважалися нетоксичними, тож стандарти консервації не передбачали захисту від миш’яковмісних речовин. Тепер необхідно переглянути методики зберігання й експонування, щоб убезпечити фахівців від можливого хімічного ризику.Більш широке значення дослідження виходить за рамки тільки археології чи історії письма: воно демонструє, що навіть у, здавалося б, звичайних побутових предметах шумерської та ассирійської цивілізацій закладено складний «хімічний код». Розшифрування цього коду допомагає краще зрозуміти технології та ритуали Давнього Сходу, а також взаємодію людей із навколишнім середовищем.Відтак глиняні таблички Німруда перетворюються на багатошаровий артефакт – історичний, технологічний і хімічний одночасно. І кожне нове дослідження наближає нас до того, щоб повністю відтворити спосіб мислення та матеріальну культуру народів, які створили перші в історії системи письма.@istorium_ua
Римські легіонери під командуванням Помпея Великого здійснюють раптовий рейд на піратське населення.Коли Сенат Республіки ухвалив рішення про початок війни з піратами, постало питання, хто очолить сили Республіки, призначені для знищення піратів. Народний трибун Габіній, старий друг Гнея Помпея, вніс до Народних зборів пропозицію призначити головнокомандувачем у війні з піратами Гнея Помпея з найширшими повноваженнями. При цьому всі прибережні правителі і міста на відстані 400 стадій (близько 9 км) від берега, підпорядковувалися його владі. Проконсулу на морях передавалися всі військові кораблі Республіки, всі верфі і порти. Народ дружно підтримав цю пропозицію. Боязкі спроби сенаторів, які не бажали давати настільки великі повноваження Гнею Помпею, були народом рішуче відкинуті.Отримавши такі повноваження, Помпей рішуче взявся за справу. Насамперед він розділив усе Середземне море на ділянки, на кожну з яких виділялася ескадра флоту на чолі зі здібними воєначальниками. Останньому було доручено виявити і розорити всі піратські стоянки в його регіоні, а піратські флотилії і кораблі переслідувати до їх повного знищення. Крім флоту Риму до справи залучили відмінний і численний військовий флот союзного Риму Родосу. Тільки з боку Риму до операції з очищення моря від піратів залучали 80.000 піхотинців і 270 бойових кораблів.Спеціальними ескадрами і військовими підрозділами були перекриті виходи із Середземного моря в Понт і в Океан. Море розбили на 25 ділянок, на чолі яких призначили воєначальників з легатськими повноваженнями і знаками преторської влади.Операція зі знищення піратів почалася разом в один день по всьому Середземномор'ю. Піратів переслідували або до повного знищення, або до їхньої здачі в полон. Узбережжя прочісували сухопутні частини армії. Командувачі секторів діяли узгоджено один з одним. Навіть якщо якомусь кораблю піратів вдавалося вискочити в сусідній сектор, за ним одразу ж починали полювання римські або родоські кораблі цього сектора. Сам Гней Помпей висадився в Кілікії, біля Коракесія, розгромив у сухопутному бою загони піратів, і почав захоплювати одну фортецю піратів за іншою. Не вбивали і тих піратів, хто здався і не був причетний до серйозних злодіянь. Подібна тактика - уникати жорстокостей - виправдала себе цілком. Першими здалися жителі Крага й Антикрага, двох найбільших укріплень піратів. Слідом за ними капітулювали фортеці гірської Кілікії, і потім стали здаватися всі підряд. Як на суші, так і на морі.На 40-й день від початку операції проти піратів усе було закінчено. У боях полягло або потрапили в полон у бою до 10.000 піратів. Було захоплено 306 кораблів. Кількість потоплених кораблів і загиблих на них піратів, джерела замовчують. Були захоплені або здалися без бою 120 міст і фортець піратів. З полоненими Гней Помпей вчинив вельми по-людськи. Він не став перетворювати їх на рабів, розуміючи, що це марно - все одно втечуть. Але бажаючи змінити їхній рід діяльності, він виселив колишніх піратів з їхніми сім'ями в міста, що відстояли вельми далеко від моря. У такі, як Малла, Адана, Епіфанія і Соли в Кілікії, Діми в Агаї.@istorium_ua
історія Селянського хрестового походу 1096 рокуУявіть собі: тисячі селян, жінок і дітей, озброєних лише вірою та надією, вирушають у небезпечну подорож через Європу, прагнучи звільнити Святу землю. Так почався Селянський хрестовий похід — драматичний і трагічний епізод Першого хрестового походу.У 1095 році Папа Урбан II закликав християн до хрестового походу для звільнення Єрусалима. Проте ще до офіційного початку походу, натхненні проповідями монаха Петра Пустельника, тисячі простолюдинів вирушили на Схід. Серед них були не лише паломники, а й ті, хто шукав кращого життя після років голоду та бідності.Без належної підготовки та дисципліни, ці натовпи стикалися з численними труднощами. Вони часто вдавалися до грабунків, що призводило до конфліктів з місцевим населенням. Особливо трагічними були погроми єврейських громад у містах, таких як Майнц і Вормс, де відбувалися масові вбивства та самогубства євреїв, які не могли втекти від насильства.Коли ці групи дісталися Константинополя, візантійський імператор Алексій I Комнін з недовірою поставився до них. Він надав їм допомогу, але прагнув якнайшвидше переправити їх через Босфор, щоб уникнути безладу в столиці.У Малій Азії селянські загони були легко розбиті досвідченими військами турків-сельджуків. Більшість учасників загинули, а Петрові Пустельнику вдалося врятуватися і повернутися до Константинополя.@istorium_ua
Часом спроби замінити вже наявне озброєння жахливо провалюються, і найкращий тому приклад - щит-лопата МакАдама, яким Перед Першою світовою планували замінити звичні нам окопні лопати Творцем універсальної лопатки був канадський міністр оборони Сем Г'юс. За його планом у лопатці робився отвір, лоток обважнювався, а ручка робилася з металу. Для чого? - задум хвацький: звісно, копати - це чудово, але зате тепер можна під час стрільби лежачи поставити перед собою цю щит-лопату, як куленепробивний заслін, і вести вогонь з отвору. Багатьом ідея сподобалася, закупили до 1914 року аж 22-25 тисяч таких, але вийшло так собі.Річ у тім, що важити така лопатка стала набагато більше, але при цьому потовщення металу не вистачало, щоб зупинити кулю. Цілитися з неї було теж не так-то просто, та й загалом із цим невеликим отвором стрілянина перетворювалася на пекельні муки - він був надто низьким, і тому гвинтівку доводилося піднімати та докладати чималих зусиль, щоб у щось влучити. Копати, звісно, теж було вкрай незручно.Результат, звісно, очікуваний: Канадські солдати цю лопатку просто ненавиділи і при нагоді «втрачали», щоб обзавестися нормальною. А всі лопати такого типу, що залишилися, після війни без зайвих розмов переплавили на метал.@istorium_ua
Уяви середньовічне японське поле бою. Десятки чоловіків у обладунках, списи, стріли, крики. І посеред цього хаосу — жінка в бойовому кірасаґе, з наґінатою в руках, яка не відступає перед ворогом. Це онна-бугейся (女武芸者) — жінка, яка не просто вміла воювати, а була частиною самурайського військового стану.На відміну від поширеного уявлення, жінки в Японії не завжди були пасивними берегинями дому. Протягом століть багато з них проходили бойову підготовку — особливо у кланах, що жили в небезпечних регіонах або часто воювали. Вони вивчали будзюцу (військові мистецтва), зокрема мистецтво володіння наґінатою — довгою алебардою, ідеальною для боротьби з кіннотою та піхотою.Найвідоміша онна-бугейся — Томое Ґодзен, легендарна воїтелька епохи Ґемпей, яка воювала пліч-о-пліч із своїм паном Мінамото но Йосінакою. Хроніки описують її як "надзвичайної краси й виняткової хоробрості", здатну розрубати ворога одним ударом.Жінки-воїни рідко брали участь в наступальних кампаніях — але вони завзято боронили замки, особливо у періоди, коли чоловіки були у походах. У часи Сенґоку (XV–XVI ст.) чимало замків тримали саме жінки, які керували обороною, організовували спротив і власноруч билися з наґінатою або танто в руках.Після встановлення сьоґунату Токуґава роль онна-бугейся почала згасати. Самурайські родини більше орієнтувались на етикет і шкільну освіту, ніж на війну. Але в традиції та мистецтві кендзюцу образ воїтельки залишився як символ честі, сили й відданості обов’язку.@istorium_ua
We and selected third parties use cookies or similar technologies for technical purposes and, with your consent, for other purposes (“basic interactions & functionalities” and “measurement”) as specified in the Cookie policy.
You can freely give, deny, or withdraw your consent at any time.
You can consent to the use of such technologies by using the “Accept” button. By closing this notice, you continue without accepting.