Уявіть: 1941 рік, ви — збитий американський пілот, який щойно приземлився на парашуті посеред глухого китайського селища. Навколо збираються насторожені селяни з вилами: вони ніколи в житті не бачили білої людини й переконані, що з неба спустився диверсант або ворожий шпигун.

У цій ситуації вас врятує не армійський кольт і не навички виживання, а невеликий шматок тканини, пришитий до спини шкіряної льотної куртки.

Цей дивний документ отримав назву blood chit (буквально — «кривавий талон» або «кривава розписка»). Саме слово chit прийшло в англійську мову з колоніальної Індії (від гінді chitti — «записка», «квитанція»). Для пілотів воно стало синонімом другого дня народження.

На фото — класичний зразок часів Другої світової. Його носили аси знаменитої добровольчої ескадрильї «Літаючі тигри» (AVG), якими командував генерал Клер Шеннолт.
Під прапором Республіки Китай ієрогліфами виведено пряме послання до місцевих:
Цей іноземець прибув до Китаю допомагати у війні. Військові та цивільні, рятуйте і захищайте його!

Нижче стоїть печатка Авіаційної комісії уряду Чан Кайші. Селянам не просто наказували допомогти — за доставку живого пілота до найближчого союзного штабу гарантувалася солідна грошова нагорода сріблом або рисом.

Коріння цього винаходу сягає ще 1793 року. Коли французький повітроплавець Жан-П’єр Бланшар здійснив перший у США політ на повітряній кулі, президент Джордж Вашингтон особисто вручив йому охоронну грамоту. У ній він закликав американських фермерів не нападати на «дивного мандрівника з хмар», а напоїти його й допомогти дістатися міста.

До середини 1940-х років «криваві талони» еволюціонували: їх друкували на водостійкому парашутному шовку одразу 15–50 мовами та діалектами регіону. Селяни ховали збитих льотчиків у скиртах сіна й печерах, тягли їх на ношах сотні кілометрів через гори й джунглі повз японські патрулі.

Сьогодні оригінальний талон «Літаючих тигрів» із номером на військових аукціонах коштує тисячі доларів.

@istorium_ua