Це Медінет-Абу — монументальний поховальний храм фараона Рамзеса III (бл. 1186–1155 рр. до н.е.) у Фівах.Досліджуючи античність, ми звикли бачити голий камінь, але стародавній світ насправді був неймовірно яскравим. Чому ж ці фарби на стелі не вицвіли під палючим єгипетським сонцем? Зверніть увагу на насичений блакитний колір, яким розписане тло та крила богині-шуліки Нехбет на стелі (вона традиційно захищала фараона). Це не просто розтертий мінерал. Стародавні єгиптяни були видатними хіміками, які створили перший в історії людства синтетичний пігмент — купрориваїт, відомий сьогодні як «єгипетський синій».Щоб отримати цей колір, майстри змішували кварцовий пісок, мідну руду (або бронзові ошурки), вапняк і рослинну золу (як луг), а потім запікали цю суміш у спеціальних печах при екстремальній температурі (близько 800–900°C). У результаті утворювалася кристалічна маса, яку розтирали на дрібний порошок. Цей пігмент виявився настільки хімічно стабільним, що майже не піддається впливу ультрафіолету, вологи чи бактерій навіть через 32 століття.Якщо ви придивитеся до колон та стін наприкінці відео, то помітите ще одну аномалію — ієрогліфи вирізьблені неприродно глибоко (подекуди на 10–15 сантиметрів углиб каменю).Це не просто такий художній стиль, а справжня політична параноя. Рамзес III чудово знав історію своїх попередників (зокрема Рамзеса II), які обожнювали займатися damnatio memoriae (прокляттям пам'яті). Вони банально збивали імена старих фараонів з фасадів храмів і карбували поверх них свої власні, привласнюючи чужі досягнення.Щоб уникнути такої долі, Рамзес III наказав своїм архітекторам використовувати техніку екстремально глибокого заглибленого рельєфу (en creux). Знищити його ім'я чи титули на цих колонах можна було лише зруйнувавши саму колону, що неминуче призвело б до обвалу всієї стелі. Його інженерний розрахунок виявився абсолютно правильним — храм зберіг його ім'я недоторканим для вічності.@istorium_ua