https://www.youtube.com/watch?v=EU00s9m3eys Сьогодні Йому було б 32. Мирослав Мисла народився 4 липня 1992 року. Його родина з Іршавського району з села Приборжавське на Закарпатті. У 12 років втратив батька. Був єдиним сином у матері Наталі Іванівни. Україна ж втратила свого сина на полі бою, коли йому було 24 роки – 2 жовтня 2016 року побіля села Кримського на Луганщині. Його політична діяльність від спраглого інтелектуала до вправного і професійного воїна тривала всього лиш 5 років (2011–2016 рр.), але зоставила за собою ваготу чину на сотні років пам’яти й пошанування. Посмерно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, хоч побратими-свободівці домагалися від президента П. Порошенка для Мирослава Мисли Героя України. Не присвоїв. Не дивно. Мою постанову «Про вшанування учасників збройних конфліктів під час мирних акцій протесту» (№ 4213, від 23.02.2014), себто про присудження звання Героїв України полеглим майданівцям – Небесній Сотні – П. Порошенко, зумисне зволікаючи, підписав аж за 5 місяців після тиску громадськости 21 листопада 2014 року. Мирославові Мислі в Києві споруджено пам’ятник (квітень 2018 р.), названо його іменем сквер, розміщено пам’ятні дошки на школі та виші, започатковано стрілецький турнір молоді та музичний фестиваль «Голосіївська криївка» його імени… Коли Мирослава убив московський ворог, діяв Порошенків наказ від 14 лютого 2015 року НЕ стріляти. Зеленський згодом, 22 липня 2020 року, повторив цю мантру пораженців «не стріляти». Тепер каже, що стріляти….чи не запізно?