Login Sign Up
Advert
Your ad spot
Reserve this exclusive slot for the selected period.
Buy advertising →
Telegram community logo - Іронічний історик
Added 14 Jul 2024

Іронічний історик

@ironic_historian
Number of subscribers: 1 754
Photos: 409
Videos: 18
Links: 229
Description:
Блог Івана Міщука, дипломованого історика, випускника КНУ ім. Шевченка. Розказую про історію та літературу. Роблю людей розумнішими. Інші мої соцмережі: https://linktr.ee/ironic_historian Співпраця - @mi_shchuk
Source

Іронічний історик | Про дрова на НаддніпрянщиніДопис від мого друга-історика із Полтавщини...

Telegram community logo - Іронічний історик Іронічний історик @ironic_historian
1 300 Views/Reach 2024-09-16 08:09 Message №521
Про дрова на НаддніпрянщиніДопис від мого друга-історика із ПолтавщиниРубав дрова, згадав про оце фото чоловіка з сокирою, допис про якого став останнім часом популярний в соцмережах. Я зараз в центральній Україні рубаю рівні круглі дубові колодки, але жив би я в своєму селі 100-200-300 років назад – я би рубав хмиз, вершиння з великих дерев і т.п. Бо раніше в багатьох регіонах з деревиною було не дуже. Рівне хороше дерево йшло на будівництво, а топити намагалися саме кривим, дрібним і неякісним. В переписах козацьких часів ліс завжди ділився на "строєвий" і "дров'яний". Дров'яний – це переважно якісь зарості ліщини, граба і т.п. Дров, як палива, не вистачало. Топили не тільки деревиною, але і соломою. Письменник Архип Тесленко згадував, що топив у себе в печі гречаною соломою і так пік хліб. Топили багато очеретом. Дідона в "Енеїді" Котляревського спалила себе на вогнищі з очерету, заготовленого на зиму ("бо ж де взять дров, як кругом степ"). Потім ще почали використовувати стебла кукурудзи і соняшника. До чого я? Ми зараз переважно розбалувані наявністю хороших дров. Хмиз ніхто не купуватиме і цюкати його на дривотні не буде. Всі звикли до рівних колодок, які можна поставити і розколоти на 2-4 частини. А раніше було так як на цьому старому фото...Звісно, в Карпатах і на Поліссі ситуація була значно ліпша. Та це вже інша історія.Джерело