Я, робот та електровівці... | Shiki-Jitsu «Шікі-Жіцу» — дуже дивний, особистий і майже сюрреалістичн...

Shiki-Jitsu «Шікі-Жіцу» — дуже дивний, особистий і майже сюрреалістичний фільм Хідеакі Анно, режисера Neon Genesis Evangelion. Фільм вийшов у 2000 році й став його першою великою лайв-екшен роботою після Evangelion.Сюжет основного фільму крутиться навколо режисера без імені, який зустрічає дивну дівчину, що називає кожен день «особливим днем». Вона живе десь між реальністю, театром і психічним зривом. Увесь фільм — це повільне занурення у її внутрішній світ: самотність, втечу від реальності, травми й страх дорослішання.Анно знімав фільм у період після власної депресії та творчої кризи, тому в ньому дуже багато особистого. Якщо Evangelion — це депресія, загорнута в меха-аніме, то Shiki-Jitsu — депресія вже без роботів і без маскування.Візуально фільм дуже впізнаваний:- покинуті станції,- вузькі японські вулиці,- постійне відчуття «кінця світу після дощу»,- театральна постановка кадру,- дивна межа між сном і реальністю.Але ващій увазі я пропоную бонусне відео до цього фільму 「鉄道と少女」 — «Тецудо то Шьоджьо» (Залізниця і Дівчина) ще сильніше концентрується на цій естетиці: поїзди, самотність, тиша, урбаністична меланхолія. Там майже немає традиційного сюжету — це радше mood piece, аудіовізуальний настрій.Головну роль у фільмі виконала Аюмі Фуджітані (Ayumi Fujitani), донька Стівена Сігала.Фільм часто називають «лайв-екшен Evangelion без ангелів», бо теми тут дуже схожі:- ізоляція,- неможливість нормального контакту між людьми,- втеча у вигадані ролі,- страх бути собою,- ідея життя як нескінченної вистави.