Ірландія для українців

Плани уряду щодо початку поступового припинення надання державного житла приблизно 16 000 українських біженців були різко розкритиковані як «аморальні».Міністри погодили ці пропозиції в понеділок увечері, включно з планами поступового згортання чинної програми Accommodation Recognition Payment (ARP) та інших житлових прав.По дорозі на засідання Кабінету міністрів Micheál Martin заявив, що меморандум щодо скорочення житла для українських біженців буде представлений міністрам пізніше.Він зазначив:У понеділок відбулося засідання підкомітету Кабінету [з питань міграції], де було визначено загальний напрям руху, але більш поступовий. Деталі та конкретизація мають бути оформлені у вигляді меморандуму Кабінету». Зміни означатимуть, що українці, які прибули до Ірландії до березня 2024 року, більше не матимуть права на державне житло, якщо тільки вони не належать до категорії особливо вразливих або не мають перешкод до самостійного проживання.Їм буде надано тримісячний період попередження перед припиненням житла.Водночас очікується, що згортання програми Accommodation Recognition Payment розпочнеться у вересні 2026 року, а повністю виплати припиняться наступного березня. Передбачається, що виплату зменшать з 600 євро до 400 євро вже у вересні.☑️Біля будівлі парламенту (Leinster House) представник Лейбористської партії Ged Nash назвав скорочення житла «аморальним».Я вважаю, що це неетична позиція і, відверто кажучи, аморальна позиція, яка суперечить заявам Таойшеха, зробленим останнім часом», — сказав він.«Ми всі знаємо про величезну солідарність і підтримку, яку громади по всій країні продемонстрували народу України в найважчий момент, коли Росія розпочала незаконне повномасштабне вторгнення у 2022 році.Це, щонайменше, передчасно. Це унікальний внесок Ірландії як військово нейтральної країни у підтримку людей, які тікають від війни в Європі».«Унікальність підтримки з боку ірландського народу та держави полягала в тому, що українцям надавали безпечне, стабільне житло та інші види допомоги протягом останніх чотирьох років. Ми вважаємо, що це має зберігатися».Лідер Партії зелених Roderic O’Gorman, колишній міністр інтеграції, заявив, що уряд не просто скорочує, а фактично здійснює «різке згортання» підтримки українських біженців.За його словами, це також ставить під сумнів рівень підтримки України з боку Ірландії.Тим часом генеральний директор Irish Refugee Council Nick Henderson наголосив, що війна в Україні триває.Атаки тривають, міста досі бомбардують, а цивільні — особливо діти — залишаються під серйозною загрозою» — сказав він.«Ніхто не заперечує, що проживання в готелях є нестійким рішенням — але у людей мало альтернатив. Програма HAP недоступна для українців, а приватний ринок оренди є надто дорогим для багатьох.Абсолютно незрозуміло, що станеться, якщо цю підтримку буде припинено»Джерело#тимчасовийзахист#ірландіядляукраїнців

26 квітня — день, який змінив не лише одну країну, а саме уявлення людства про небезпеку, відповідальність і ціну мовчання.У 1986 році вибух на Чорнобильській АЕС не був просто технічною аварією. Це було попередження, яке світ не до кінця почув. Знищені міста і села, тисячі зламаних доль і наслідки, що розтягуються на десятиліття — у тіло землі, у воду, у людську пам’ять.Минуло сорок років. Але відчуття небезпеки не зникло — воно повернулося, вже в іншій формі.Коли найбільшу атомну станцію Європи — Запорізька атомна електростанція — захопили сили Збройні сили Росії, світ знову опинився перед реальністю, яка ще недавно здавалася неможливою. Атомна станція — це місце контролю, науки і відповідальності. Вона ніколи не мала ставати частиною війни.Чорнобиль навчив нас простій і страшній істині: ядерна катастрофа не має кордонів. Вона не зупиняється на мапах. Вона рухається повітрям, водою і часом.Адже радіоактивна хмара дісталася навіть Ірландії. Фон піднявся незначно — лише на кілька відсотків, але дощі “прибили” частинки до землі. Це змусило контролювати продукти, обмежувати продажі, перевіряти тварин. Навіть за тисячі кілометрів наслідки стали частиною повсякденності.Ця тінь залишилась і в Європі. Вона навіть проступає на льодовиках Норвегії, де під час танення видно темний шар. Це слід часу, коли радіоактивна хмара дійшла і туди. Це фізичний доказ того, що пам’ять планети довша за людську.Я не маю відповіді, чому світова спільнота спить спокійно, коли поряд із ядерними реакторами звучать вибухи, коли військова техніка заходить на територію станцій, коли контроль над урановим паливом переходить до рук терористів. Це реальність. І мовчання навколо неї звучить не менш загрозливо, ніж самі події. МАГАТЕ досі стурбовано ... і продовжує обійматись з терористами в кожен приїзд на ЗАЕС...І саме тому тисячі українців продовжують говорити. Свідчення очевидців, погодинна хронологія захоплення найбільшої атомної станції Європи зібрані в книзі, над якою я працювала два роки. Це документ часу, який ще триває.Завтра у Запоріжжя відбудеться презентація цієї історії, кожен з вас має можливість прочитати її онлайн.

Привіт, я Вікторія — сексолог, педагог і психолог.Навчалась в Україні та Ірландії. Працюю з темами стосунків, сексуальності та особистих меж — без табу, але з опорою на знання, етику і практичний досвід.Я проводжу консультації та допомагаю краще зрозуміти себе, свої бажання, поведінку і сценарії у стосунках.Я створюю контент, який допомагає розібратись у складних речах простою мовою — без перевантаження термінами і без «псевдопсихології».🔹 Сайт — тут вся інформація про консультації та формати роботи🔹 YouTube — прості пояснення складних тем і розбір фільмів:як будуються стосунки, чому виникають конфлікти, що відбувається з бажанням, близькістю та кордонами. Неванільні теми. 🔹 Telegram -канал для психологів і тих, хто навчається — де я пояснюю теми стосунків і сексуальності з професійної точки зору🔹 Instagram — щоденний контент, думки та спостереженняЦей простір підійде, якщо ви:▪️ хочете краще розуміти себе у стосунках▪️ досліджуєте тему сексуальності без сорому і табу▪️ працюєте в психології або плануєте розвиватись у цій сфері▪️ готові дивитись на складні теми глибше, без спрощеньДоєднуйтесь🫶#реклама

ЄС офіційно запускає кредитну програму для України на €90 млрд.Рада ЄС ухвалила останнє необхідне рішення, яке дозволяє почати виплати вже у другому кварталі 2026 року. Гроші підуть на ключові потреби України у 2026–2027 роках — передусім бюджет і оборону.— Це не грант, а кредит, який фінансується через запозичення ЄС на ринках— Повернення коштів планують здійснювати, зокрема, за рахунок репарацій від Росії— Допомога буде надаватися за умов: верховенство права, боротьба з корупцією та реформиЯк розподілять €90 млрд:— €30 млрд — на бюджетну підтримку (зарплати, соціальні витрати, стабільність економіки)— €60 млрд — на оборону і розвиток військової промисловостіФінансування також дозволить Україні закуповувати озброєння не лише в ЄС, а й у партнерів, які мають відповідні угоди з Євросоюзом.Вже у 2026 році планують виділити €45 млрд, з них:— €8.35 млрд — макрофінансова допомога— €8.35 млрд — через спеціальний Ukraine Facility— €28.3 млрд — на оборонну промисловістьВиплати будуть надходити поступово і залежатимуть від фінансової стратегії України.📌 це довгострокова фінансова “подушка”, яка одночасно підтримує економіку і суттєво посилює оборонні можливості України.Джерело#ірландіядляукраїнців

Чому ти досі не “інтегрувався" за кордономСтаном на початок 2026 року в ЄС під тимчасовим захистом перебувають близько 4,4 мільйона українців.І є одна річ, про яку говорять значно рідше, ніж про житло, мову чи соціальну допомогу.Більшість українських емігрантів — не низькокваліфіковані люди.Але система поводиться з ними саме так.За даними OECD, 71% українців мають вищу освіту • За оцінками UNHCR, понад половина працездатних мають advanced degrees • Рівень освіти українців у середньому вищий, ніж у населення приймаючих країнТобто мова не про “людей без професії”. Це готові • спеціалісти • підприємці • digital-фахівці • люди з досвідом і відповідальністюАле реальність іншаБлизько 60% працюють нижче своєї кваліфікації.Навіть коли люди знаходять роботу: • вони частіше отримують менше, ніж місцеві • і рідше повертаються на свій професійний рівеньПроблема не в тому, що люди: • “не хочуть працювати” • “не адаптуються”Проблема в самій моделі інтеграції.Більшість програм закривають: • базову мову • базову роботу • базове виживанняНезручна правда - ми тут потрібні як робоча сила. Так, Європі часто потрібні: • не топ-спеціалісти • а люди на ролі, які місцеві не хочуть займатиІ це теж частина реальності.А з іншого боку — ілюзія, що “з дипломом все складеться”, теж не працює автоматично.Диплом ≠ конкурентоспроможність на новому ринку.Це процес взаємної адаптації. • система не завжди бачить у тобі фахівця • ти не завжди приймаєш правила гриІ між цими двома точками виникає напруга.Адже ніхто не обіцяв рівень життя, як вдома. Але проблема не тільки в очікуваннях. Проблема в тому, що сильні, розумні, відповідальні, талановиті люди потрапили в систему, яка розрахована не на них.Реальність складніша, ніж здається на старті. І її краще бачити чітко.#ябіженка #особисте

В Ірландії відкрили новий набір на apprenticeship від Gas Networks Ireland — і це один із найбільш практичних варіантів зайти в стабільну професію без довгого університетського маршруту.Йдеться про технічні спеціальності: електрика, механіка, трубопровідні та газові системи — тобто ті напрямки, які реально тримають інфраструктуру країни.Формат простий і водночас дуже робочий:ви не “йдете вчитись на кілька років”, а одразу заходите в професію.Apprenticeship — це поєднання роботи і навчання:частину часу ви працюєте з командою і вчитеся на практиці, частину — проходите теоретичні блоки (зазвичай через навчальні центри або коледжі). Програма триває кілька років (залежно від спеціальності), і на виході ви отримуєте офіційну кваліфікацію.Що важливо:— подаватися можна вже з 17 років— верхнього вікового обмеження немає (тобто це варіант і для тих, хто хоче змінити професію)— ви отримуєте зарплату з першого дня (не космос, але це стабільний дохід під час навчання)— досвід роботи накопичується одразу, а не “після диплома”— після завершення — високий попит на ринку і хороші перспективи заробіткуФактично це один із найкоротших шляхів перейти від “я тільки починаю в Ірландії” до “я маю професію, досвід і стабільний дохід”.З нюансів:це фізична робота, часто на виїздах, у різну погоду, з технікою і відповідальністю. Це не офіс і не “легкі гроші”. Але якщо підходить формат — це дуже сильна інвестиція в себе.Дедлайн подачі — 5 травня, і такі набори не тривають постійно.Деталі і подача:https://www.gasnetworks.ie/about/careers/apprenticeshipЯкщо ви або ваші підлітки думаєте про реальну професію в Ірландії — це варіант, який точно варто хоча б розглянути.Поділіться дописом з тими, кому актуально🫶#роботавІрландії

“Ірландія повертає 16 тисяч українців додому” — ви бачили цю новину? Вчора вона була всюди… звучить страшно. Але це не правда В інформаційному просторі вибухові речення зараз розходяться дуже швидко. І викликають паніку. Одними лише заголовками. Розбираємо що з цього правда, що «хайп»Факти:▪️Ніхто не прийняв рішення “повернути українців до кінця року”.▪️Йдеться про інше:держава планує поступово припиняти надання житла приблизно для 16 000 людей.Це неприємно. Але це не депортація.▪️Людей не “відправляють додому”.Їм доведеться самостійно шукати житло в Ірландії. Про повернення готелів туристичному бізнесу говорять вже не перший рік! То це вже не новина навіть…▪️Про виплати:€2 500 на людину або до €10 000 на сім’ю — це не нова “програма для українців”.Це стандартна схема добровільного повернення, яка існує давно і працює для різних категорій.▪️Так, Ірландія змінює політику:менше підтримки, більше самостійності.І це тенденція, яку вже видно по всій Європі. І до цього потрібно бути готовими. Джерело#ірландіядляукраїнців

Раніше я багато о подорожувала. Навіть мала авторську рубрику в журналі "Наталі", "Домашний очаг" та на сайті "РБК Україна" про досвід самостійних подорожей. А також власний тревел-бізнес та програму на телебаченні. Нашу машину впізнавали в різних куточках України бо її часто бачили по тєлєку. А поїздки островами Греції в карантинні обмеження показували в прямому ефірі на "1+1"І от що я помітила. Люди, які багато подорожували, рідше засуджують інших. І справа не в тому, що вони раптом стали добрішими чи «кращими». Просто в них більше не залишилось ілюзії, що існує одна-єдина правильна версія життя.Вони бачили надто багато «норм».У одній країні — нормально їсти руками, і це не про бідність, а про традицію і контакт із їжею.В іншій — за столом мовчать, і тиша там означає повагу, а не холодність.Десь обіймають незнайомих, ніби давніх друзів.А десь навіть прямий погляд у очі може здатися викликом, а не відкритістю. Десь пригощають і сідають разом за стіл як родина, а десь - ти гість на відстані. І щоразу ця «норма» працює. Вона не виглядає дивною для тих, хто в ній живе. Вона логічна, цілісна і достатня.Коли ти бачиш п’ять таких світів — ти дивуєшся.Коли десять — починаєш сумніватися.Коли тридцять — перестаєш вірити, що твоя версія є єдиною правильною.І тоді з’являється щось важливіше за доброту — внутрішнє прийняття перед чужим досвідом.Ти більше не поспішаєш давати оцінку. А тем більше - поради "як треба жити". Не тому, що не маєш думки, а тому, що знаєш: вони не універсальні.Подорожі розмивають жорсткі межі «правильно» і «неправильно».Вони вчать бачити контекст — історію, клімат, релігію, бідність, достаток, страхи і звички, які формують поведінку людей. Що їх привело як націю до того стану, який вони мають зараз. І з часом ти починаєш розуміти: більшість речей, які ми називаємо «дивними», — це просто інша відповідь на ті самі людські потреби.Ті ж самі питання — як жити, як їсти, як любити, як поважати одне одного — але інші рішення.І тоді терпимість перестає бути моральною чеснотою.Вона стає наслідком досвіду.Подорожі не вчать географії.Вони вчать сумніватися у власній очевидності.І саме з цього сумніву народжується справжня широта погляду.До речі, це моя третя весна в Ірландії. І тільки зараз я помітила, як яскраво квітнуть нарциси вздовж дороги. Скільки рожевих дерев у подвірʼї людей. Як вкриваються, наче жовтим килимом, галявини з кульбаб. Яка соковита світло-зелена ірландія в квітні. Наче хтось протер мої окуляри серветкою. І я почала все це бачити. Знов, як колись вміла. Щасливої весни вам, мої рідні люди🫶 #ірландіядляукраїнців **на фото єдине дерево, яке я встигла вхопити для фото😉 показуйте ви свої please! Давайте ділитись красотою Ірландії#добрийранок

Це саме той випадок, коли людина приїхала “на деякий час”… а залишилась серцем Американка Tosin Cullen, яка прожила в Ірландії 8 років, розповіла, які звички й відчуття ця країна буквально “перевернула” в ній назавжди. І це дуже впізнавано для всіх, хто тут живе. Хто приїхав "на деякий час, поки ...", і вже тут декілька років1. Прощання телефономЯкщо ти не сказав “bye-bye-bye-bye” щонайменше 5–6 разів — розмова офіційно не завершена 2. Чай після вечері — це святеВечеря не вважається завершеною, поки не увімкнули чайник. Немає чаю — не було вечері.3. Career break — це нормальноВ Ірландії можна просто “взяти паузу на рік, щоб пожити життя” і потім повернутися до роботи. В інших країнах на тебе подивляться як на дивного.4. Слово “grand”Це стан душі. Погано? Grand. Добре? Теж grand. Усе просто grand 5. “Welcome home” в аеропортуФраза від прикордонника, яка щоразу б’є прямо в серце. І ти такий: так, це вже мій дім.6. Ірландська довіра й легкістьОце відчуття “та все буде добре”. Після цього складно жити в країнах із жорсткими правилами.7. Ірландська філософія "could be worse" - могло бути гірше. І все якимось чином налагоджується. І не виглядає вже катастрофічно. І найцікавіше — у коментарях під її постом люди масово пишуть одне й те саме:👉 спочатку це здається дивним👉 потім це дратує👉 а потім ти вже не можеш жити інакше#ірландіядляукраїнців

15 квітня — день, коли світ отримав людину, яку складно вкласти в одне слово.Леонардо да Вінчі не називав себе художником. Його більше цікавило інше — як влаштований світ, як його можна змінити, і що ще ніхто не пробував зробити.З дитинства він жив не так, як усі.Не їв м’яса. Спав уривками — по 15 хвилин кожні кілька годин, ніби ніч для нього не існувала. Писав лівою рукою — у ті часи це викликало підозру. А свої записи взагалі залишав у дзеркальному письмі — так, що їх можна було прочитати лише через відображення.Кілька років тому ми побували на його батьківщині й зайшли до Museo Leonardiano.Це місце не про картини. Це про мислення.Там зібрана одна з найбільших колекцій моделей його винаходів — речей, які з’явилися задовго до свого часу:велосипед, самохідні візки (фактично прототип автомобіля), кран для купола у Флоренції, парашут, літальні апарати, водолазний костюм, оптичні інструменти…Дивишся на це — і розумієш:він не просто випереджав епоху.Він жив у своїй.Трохи фото з музею #спогадиФБ