Channel Ірландія для українців - @irelandforukrainian - №1523
Я ніколи не приховувала, що приїхала в Ірландію заради грошей (безпека була другорядною причиною). Тому, ще в наметовому містечку ірландським волонтерам ми з тією дівчиною одразу казали «нам потрібна робота». В обкладинці паспорта лежали 50 є і це були ВСІ мої гроші. ВЗАГАЛІ ВСІ. Будинок втрачений, місто в окупації, а наше спільне з чоловіком волонтерство в Україні забрало всі накопичення, які ми мали.Буквально через тиждень після поселення у хостів нам (по великому знайомству) запропонували роботу в готелі поруч. Ми заповнили анкети, познайомились з менеджером, всі були привітні і дуже люб'язні. На наш досвід роботи округляли очі (я – інженер АЕС, вона – лікар), але розподілили в допоміжний персонал. Тобто прибиральницями. Ми з нею з різним минулим, різним досвідом, різним сьогоденням, з різних регіонів України, але до роботи рвались завзято обидві.Після «спілкування з асвабадітєлями» в мене були проблеми з фізичним здоров'ям – порвані м'язи плечевого суставу, ліва рука не піднімалась зовсім, лише згибалась в локті. Лікувала я те все дуже довго - вправами, мазями, тейпами. Щоденно. Аж до лютого. Коли змогла сама зняти светр через голову, зрозуміла, що я вже good. І тому спочатку намагалась знайти роботу більш гуманітарну, а не фізичну. Редакціям газет пропонувала унікальні матеріали про Запорізьку АЕС, але нікому нічого не було потрібно. Про Україну вже не говорили в ЗМІ.Повністю розуміла, що зі слабим рівнем англійської можу знайти або вакансію прибиральниці/посудомийки або щось з допомогою нашим біженцям. Мій досвід волонтерства, побудований з нуля і досягнувший розмахів які ми маємо зараз, нажаль, тут нікому не був потрібен також. Ніхто не відповідав на резюме, які я розсилала щотижня. Після нового року я вже почала шукати кімнату по АРП і публікувала оголошення у всіх групах і всіх каунті. Але я шукала одразу житло + робота, тому вийшло село Страдбалі. Я відчувала себе якоюсь прокаженною і нікому не потрібною. Добре, що хоч закінчила курс з психологом, ледь позбавилась від спогадів минулого, які душили сльозами кожен день. За втраченним життям.Цей кріпі бос був єдиним, хто взагалі погодився дати мені роботу. Перший, хто відгукнувся за всі 7 місяців пошуків. Я знаю як достукатись до работодавців в Україні і переконати їх, що можу все. Ттільки дайте шанс вам довезти це. Такого робітника забирають з руками і ногами. Але ірландський менталітет видався не під силу. Так я опинилась в Страдбалі. В магазині, про який тут пишу під тегом #saleassistant і в гостях у баби Рози. Через місяць тієї роботи жартувала друзям, що живу наче в казці - працюю у папи Карло, ночую в будинку баби Яги. #бабаРозаЯкщо ви дочитали до цього моменту, я вас вітаю. Коротка ознайомча біографія про моє життя в Ірландії закінчилась. Хто приєднався нещодавно, ви сто відсотків не будете гортати стрічку наверх, до минулих дописів. Канал створений рік тому як допомога українським біженцям в Ірландії. Анкети на виплати, поселення, медичні та інші картки, анонси подій, безкоштовні курси, ірландська англійська та багато іншого цікавого тут вас чекає.Останнім часом я розповідаю особистий досвід пошуку житла по АРП, першої офіційної роботи на острові, факапи та підстави. Скоро - покупки машини, оформлення страховки, переїзд і нове житло по АРП. На фото я в ті часи, про які наважилась розповідати💔
3300
24-11-26 20:58