Сьогодні, 24 серпня, Україна святкує День Незалежності.Слово «святкує» тепер звучить інакше. Бо останні роки свою незалежність ми буквально виборюємо кров’ю.Незалежність — це не дата. Це право бути собою.І наша незалежність почалася не в 1991 році. У 1917 році в Києві була створена Українська Центральна Рада, а 22 січня 1918 року IV Універсалом Українська Народна Республіка проголосила себе незалежною державою.Ця незалежність виявилася короткою. Після кількох років війни, боротьби з більшовиками та зміни українських урядів більша частина території України опинилася під радянською владою. У 1922 році Українська СРР стала однією із засновниць СРСР.Формально вона називалася республікою і навіть мала власні державні органи. Реальної політичної незалежності від Москви Україна не мала.Минуло майже сім десятиліть.24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України.А 1 грудня того ж року українців запитали: чи підтверджуєте ви це рішення?90,32% тих, хто взяв участь у референдумі, сказали «ТАК». Причому незалежність підтримала більшість у кожному регіоні України, включно з Кримом.Ми не отримали незалежність у подарунок у 1991-му. Ми її повернули.Спочатку, можливо, навіть не до кінця розуміючи, що з нею робити. Вчилися будувати свою державу, сперечалися, помилялися, змінювали президентів і уряди, виходили на Майдани. Але поступово ставали міцнішими. І все більше — незалежними.А що взагалі означає незалежність?Для мене- це коли ти можеш говорити те, що думаєш. Обирати тих, кому довіряєш. Жити за законами і відповідати за їх порушення.Але водночас ніхто не має права примушувати тебе жити так, як вирішили за тебе десь в іншій столиці.Це право самому вирішувати, ким бути.Сьогодні багато хто з нас зустрічає День Незалежності далеко від України. От ми з вами - в Ірландії. Сьогодні тут напрочуд гарна погода. Над головою — чисте синьо-блакитне небо, а навколо — золоті скошені поля. Дивишся на них і бачиш наші українські жнива. Кольори нашого прапору Ми можемо жити за тисячі кілометрів від дому, але Україну все одно носимо із собою. У мові, у пам’яті, у звичках, і навіть як дивимося на синє небо над золотим полем.І в цей день я вирішила сказати ще про одну, значно меншу, але для мене важливу незалежність — повагу до чужої праці та чужого інформаційного простору.Я бачу свої тексти в інших каналах і групах, слово в слово. Без згадки про те, звідки вони взяті.Мені дуже приємно, що вам хочеться ними ділитися. Справді. Діліться!Але, будь ласка, вказуйте першоджерело. Незалежність — це не право брати чуже. Це, серед іншого, вміння поважати труд іншої людини.Я знайшла у Facebook групи з такою самою назвою і аватаркою як у цього каналу. Я не маю до них жодного стосунку. Мої соцмережі- цей канал і особистий інстаграмБудьте уважними. Перевіряйте, кого читаєте, звідки походить інформація і хто стоїть за сторінкою.Це теж частина незалежності — не дозволяти іншим думати замість тебе.Обирати своє джерело.Свою думку.Свою країну.Своє життя.З Днем Незалежності, Україно💙💛Ми вже знаємо справжню ціну цього слова🇺🇦