Мене завжди дивувало одне питання:чому пакистанці чи сомалійці, приїжджаючи до Ірландії, часто вже нормально говорять англійською, а багато українців — ні? Справа — в історії. Пакистан майже 200 років був частиною Британської імперії. Англійська там залишилась мовою університетів, законів, документів, державної служби та великого бізнесу. Тобто дитина в Пакистані може все життя чути англійську в школі, на телебаченні, в офіційних паперах і навіть на роботі. Із Сомалі схожа історія. Частина країни була британською колонією, тому англійська там теж давно стала мовою освіти та міжнародного спілкування. А тепер уявіть Україну. У нас ніколи не було англійської як мови держави чи системи освіти. Ми вчили її як «предмет». Типу:— London is the capital of Great Britain.— My name is Oksana.— Where is the pen? А потім життя різко перекинуло людей в Ірландію, де треба:— говорити з лікарем,— дзвонити в школу,— шукати роботу,— і ще розуміти ірландський акцент, який звучить так, ніби людина жує картоплю під час розмови. Тому не треба порівнювати себе з іншими мігрантами. Люди з колишніх британських колоній часто ростуть у середовищі, де англійська — це частина системи життя. Для багатьох українців англійська почалась уже після переїзду. І це зовсім інша стартова точка. Те, як швидко українці адаптувались у чужій країні після всього пережитого — це взагалі окрема суперсила💙💛 #ірландіядляукраїнців