Пора, мабуть, на деякий час припинити ці експерименти з українськими брендами парфумів. Нижче відгуки на ще два бренди, які мені не сподобались. Я спеціально їх заблюрила, читайте тільки якщо впевнені, що це вас не засмутить. Про «Popidtynom» мені навіть сказати нічого, бо я, чесно кажучи, просто не знаю що сказати. Це не парфуми. Можливо, це можна назвати актом парфумерної творчості, але так само як моє хоббі з малюванням, наприклад, не робить мене художником, так і змішування сировини підозрілого походження не робить людину, яка це робить, професійним парфумером. Тому нехай це буде творчість, самовираження, експеримент, але це не парфуми. Якщо ви звикли купувати нішу або люкс, скоріш за все, ви будете розчаровані при знайомстві з цим брендом.Інше моє розчарування це парфуми Софії Дольної. Я не знаю, я вже починаю думати, що те, що налили мені в семпли і те, що налили іншим блогерам, які це хвалять, — це якісь різні речі. «Османтус» це стиглі, навіть забродивші персики в молоці на шершавій кислуватій деревній базі. База, до речі, схожа на ту, що зустрічається в ароматах Пархоменка. Це просто не для чутливих носів. «White Peony» грішить такою самою базою і немає з півонією нічого спільного. Півонію взагалі дуже важко відтворити в парфумерії, тому задача була у Софії не з легких, звичайно. Ще була «Конвалія», хтось називав це ніжним ароматом, але ніжності так такі самі як в попередніх ароматах — шершаві сандалові одоранти, що просто закривають все інше в ароматі і мною сприймаються дуже погано.Колись мені сказали з докором, що в мене високі вимоги щодо естетики. Це не завжди так, але щодо парфумерії — іноді таки справджується. Піду занюхну ці розчарування якимось «Кіліаном» з полички ))