Шахедні ночі та окситоцинові практики у Києві

У Київському офісі однієї міжнародної організації менеджмент вирішив «йти в ногу з наукою». На якійсь конференції HR-директорка почула про дослідження, де наводились приклади з американських коледжів, де студентам дозволяли гладити собак під час іспитів — і рівень стресу падав удвічі. Адміністративний відділ наполегливо шукав способи аргументації премій до своїх зарплат, шукаючи рецепт заспокійливого зілля для персоналу. Банальна йога, медитація та «safe spaces» вже давно всім набридли, тому вирішили: коли рівень окситоцину піднімається від контакту з тваринами, то саме це й врятує офіс від вигорання, конфліктів та постійного стресу від «шахедних» київських ночей. Іронія в тому, що цей «пілот» курувала група співробітників із ЛГБТ-спільноти, які ідейно волонтерили в притулках для собак. Для них це було щиро, а для менеджменту — просто ще одна галочка «ми інклюзивні та інноваційні». На практиці ж виглядало це так: у переговорці поставили пуфи, килимок IKEA й вазу з печивом. Собаки ганяли між кріслами, HR робили фоточки для LinkedIn («наша команда знає, як піклуватися про ментальне здоров’я»), а більшість співробітників нишком тікала, щоб доробити дедлайни. В HR відрапортували: «пілот успішний, треба масштабувати». До речі, ідейні ЛГБТ-гуртки бажають активно і з користю волонтерити і в дитячих домах, але ж в нашій країні ще вистачає совка цьому запобігати. Звісно думки розділяться щодо етичної складової подібної інтеграції. "Бути всиновленим Елтоном Джоном, чи залишитися у дитячому притулку в Тернополі" - мало хто знайде швидку відповідь на це питання.