Поки розбиралася з вечерю, послухала, що там Лі Бардуго розповідає про мистецтво дискомфорту. Скажу чесно: заінтригувала назва, бо Бардуго поки не потрапила у список моїх обсесій.І, як більшість відео на тедтоках, воно створене, аби залишити емоційний вплив, змінити кут, під яким дивишся на речі, ну або ще мотивувати, тож довгі 15 хвилин можна звести до однієї тези: хоча мистецтво й може виглядати effortless, процес його створення навряд буде таким.По суті, Лі Бардуго каже, що творчість не може існувати, народжуватися без дискомфорту. Я часто про це думаю, насправді. Ще частіше, коли вкотре переглядаю спортивні документалки й бачу, що дискомфорт — це передумова перемоги, і у багатьох галузях це аксіома. Тоді як у бульбашці письменства значна частина голосів говорить про те, що письмо має подобатися (ті, хто пишуть, розуміють, що "письмо" — це з десяток окремих процесів, які навряд можуть заходити однаково й однаково подобатися), інакше для чого це все. Тішить, що хоча б від розмов про натхнення потихеньку відходимо.Я сама провела не один день, тиждень чи рік, намагаючись зрозуміти, чи письмо — моє, якщо писати буває боляче, складно. Дискомфортно. Коли результат зʼявляється лише після напруги, слово за словом пробирається у кінцевий продукт. Намагалася зрозуміти, чи можна щось вдіяти із процесом так, аби дискомфорту стало менше. Думала: "Може, так складно, бо десь не вистачає *чогось*"? З цього приводу дуже сподобалася фраза Бардуго з відео, я аж припинила нарізати салатик, помила руки, витерла рушником і всілася за компа, аби оце все записати:"There is no amount of outlining, or craft, or preparation that I can teach you that will spare you the discomfort of creativity"."Скільки б я не навчала вас роботі над сюжетом, мистецтву письма чи плануванню, ніщо не позбавить вас від дискомфорту творчості". Як гарно. Послухати можна тут, бо я безбожно вирвала все з контексту і її власних підводок і почала про своє.А ви що думаєте? Для вас творчість — це про легкість та невагомість?