Дочитала "Слова Променистого ордену". Ну, дооообре, вкінці все було ДУЖЕ добре, захотілося пірнати за героями одразу в "Присяжника".АЛЕ наскільки ж крейзі, що треба плисти цілу тисячу сторінок, щоб отримати винагороду, я гребу 😱Мені здається, трохи недооцінено, скільки довіри до автора вимагають "Хроніки Буресвітла". Здається, одного лише вигляду книжок достатньо, аби це зрозуміти, але ніт. Мені розвиднілося тільки вкінці 2ої частини. Довелося знову підписувати пакт із собою «чи згодна я на цю мандрівку».Якби я була Сандерсоном, мій страх номер один був би розгубити цю дику довіру, бо без неї можна і не дожити до найкращих моментів/частин. А якби він був ноунеймом, ці книги скніли б десь у глибокій ніші. За це він заслуговує ще більше похвали. Одна справа зробити популярною легку, веселу та тоненьку книжку, зовсім інша — таку громадину. Ну і братимуся за "Присяжника" десь пізніше. Від слів про недоліки не відмовляюся, але зрештою — браво.А ви вже читали чи, може, тільки збираєтеся? 👀#читацьке_кубельце