Channel in book we trust - @inbookwetrust - №6350
Кінець 1980-х. Лондон. Кадзуо Ішіґуро вирішує випробувати те, що сам назвав «краш-процесом». Це означало повну ізоляцію, жодних соціальних заходів і розваг, лише робота — від ранку до вечора. Для Ішіґуро це був експеримент, чи зможе він зануритися настільки глибоко у творчий процес, щоб написати роман за надзвичайно короткий термін.Ідея «Залишку дня» вже формувалася в його свідомості. Він прагнув створити історію, що досліджує теми пам'яті, втраченої можливості й відданості. Тому протягом чотирьох тижнів письменник працював по десять годин на день. Його дружина Лорна взяла на себе всі домашні справи, щоб забезпечити чоловікові повну концентрацію.«Протягом чотирьох тижнів я не мав робити нічого, окрім писати — з ранку до вечора. Я повністю відрізав себе від соціального життя й намагався зануритися у світ книги», — згадував Ішіґуро. Це допомогло йому створити атмосферу, яка передає глибину самотності й роздумів героя.Ішіґуро завершив драфт рукопису за місяць. Цей метод дозволив йому досягти того емоційного напруження, яке стало однією з найсильніших рис роману.«Залишок дня» став не лише тріумфом його методу, але й доказом того, що інтенсивний творчий процес може дати виняткові результати. У 1989 році роман отримав Букерівську премію і закріпив за Ішіґуро статус одного з найвидатніших письменників свого покоління.І взагалі «Залишок дня» хороше нагадування, як людина може вигадувати власну історію, навіть якщо реальність від неї сильно відрізнялась.А ось тут ми писали про те, як цей роман вплинув на кар’єру Джеффа Безоса. in book we trust
1530
26-02-15 11:42