in book we trust | Ходіть на книжкові клуби — це класно. І зараз поясню чому. Їхала назад...

Ходіть на книжкові клуби — це класно. І зараз поясню чому. Їхала назад на таксі і мене водій питає: «що з вами?». Я відповідаю, що захитує сильно. Він такий: «а як ви зазвичай їздите?». Кажу, що за кермом і там мені абсолютно ок. Водій питає, де зараз машина? Кажу, що застрягла, буксує, лишила її в полі) Він каже: так давайте я витягну. І не витяг. Бо не знайшов гачок на машині. Але знайшов двох чоловіків, які штовхнули і моя автівка, що понад три дні стояла і не могла рухатись — поїхала! А якби я не поїхала на клуб, а була б вдома, то далі страждала, що не на ходу. Тому, ось магія «Лун» Пилипа Білянського. В мене з ними завжди найкращі пригоди. Ми встигли багато поговорити з автором, не думаю, що вгадаєте про що. Але і про творчість теж. Відкрила у собі скіл розказувати про Марлона Джеймса. Зазвичай, якщо заходить мова про книги — я говорю про Пилипа Білянського і його «Луни». Що вам варто почитати. А коли біля тебе Пилип Білянський, то це не так легко. Тому в хід пішов «Чорний Леопард, Рудий Вовк». Мені тексти по-хорошому схожі. Дякую Юлі, що влаштовує такі класні зустрічі. Тепер ми ще й знаємо, що Артем Поспєлов виконав обіцяне і написав «Сидіан». Якщо вам важко запамʼятати назву — я запамʼятала через слово «субсидія». Субсидіан. Хай вибачає мене Артем, але він, мабуть, ще з часів відгуку на «Амок» на мене злий, то мені нема чого втрачати. Книгу чекаю. І вона не про субсидії. Це — кіберпанковий майндхантер. Ось тут пруф, що це не Пилип розказав, а що я знала це сама дуже давно. А ще стало відомо, що ще одна авторка, яку я щиро люблю — дописала свій роман у новелах і видасться його в «Лабораторії». Вже скоро оголосять передпродаж. in book we trust