📕«Тисяча осяйних сонць» 👤 Халед Госсейні📖 історичний роман, соціальна проза‼️ Тригери: домашнє насилля, примусовий шлюб, жорстоке ставлення до жінок, війна тощо. 🕌Мої враження 🧕🏼Книга, яку я боялась брати читати, бо інші казали, що тут щось таке, що розібʼє мене на друзки. Але, як виявилось, зі мною такого не сталось 🤷🏻‍♀️Це точно важлива книга про життя Афганістану та долю жінок. Книга, яка може викликати у вас лють, роздратування, ненависть до чоловіків та відчуття приреченості. Це важлива історія, яка розкриває умови та традиції, в яких живуть жінки тих країв.Але!☝️Я не пролила жодної сльозинки, хоча відчувала співчуття до героїнь і була вдячна, що народилась в Україні, де погляди на роль жінки більш прогресивні та майже рівні з правами чоловіків.Книга написана чоловіком про долю жінок. І для мене автор потужніше й щемливіше розписав сцени відносин і почуттів з батьком Міріам — виглядало так, ніби ці почуття йому були більш зрозумілі.Але я хотіла бачити від автора більше описів почуттів жінки в тих несправедливих умовах, в яких вони жили і живуть. Як на мене, автор побоявся обрати сторону жінки і намагався Рашида показати не як абсолютне зло через очі героїнь, а щось більш нейтральне — продукт середовища.Я б хотіла більше описів того, як героїні ненавиділи цього монстра. Автор наче боявся бути радикальним у цих відчуттях. Боявся осуду чоловіків?Міріам і Лайла — дві протилежності, які в якийсь момент зустрілись на шляху одна одної.Міріам нічого не бачила в цьому житті і, як на мене, до останнього мала обмежені погляди на своє існування. Вона покірна жінка, жертва, неосвічена, яка відчуває вину за багато моментів, за які, звісно, не має відповідати. Можливо, це опис багатьох жінок Афганістану, які світу білого не знають, бо просто не мають такої змоги, а чоловіки цьому не сприяють?Лайла виросла в сімʼї з прогресивними поглядами на роль жінки, навчалась у школі та планувала своє майбутнє як така, що може щось змінити. Але навіть вона, потрапивши до «пастки» Рашида, зрозуміла, що в суспільстві, де в певний момент жінкам заборонено все, вона одна в полі не воїн, і навіть її сили духу часом не вистачало.Як на мене, Міріам так і не змінилась протягом книги і нічого не усвідомила, навіть спілкуючись із вольовою Лайлою. Її наче єдиний справжній вибір — вбити Рашида, аби захистити Лайлу — не дав їй розуміння власної сили і не вивів зі стану жертви.Мені в цій сцені також хотілось побачити її ненависть до чоловіка-тирана та абʼюзера, але і тут автор подає це досить нейтрально.Лайла — жінка, яка готова на все заради своїх дітей (мабуть, для багатьох жінок Афганістану це ледь не єдина цінність та сенс життя). І в книзі багато разів показано, на які жертви йдуть жінки: вони терплять чоловіка, який фактично гвалтує та не є коханим, народжують в умовах антисанітарії та без знеболення під час кесаревого розтину тощо. Жінки можуть витримати дуже багато через безвихідь, бо лише чоловік може їх забезпечувати (жінкам не можна навчатися та працювати, як і багато чого іншого), лише у супроводі чоловіка можна пересуватися — скрізь гарантом виступає чоловік.Це шокує мене. Шокує, що це існує🫣В той же час, на противагу жорстокому Рашиду, є Тарік — чоловік, який виріс у люблячій сімʼї і має повагу до жінки, а не вважає її річчю. Тарік пройшов важкий шлях, але не став тим, хто принижує свою жінку.Отже, надія є? Не всі чоловіки там такі жахливі? Чи це звучить утопічно? Адже як у середовищі, де жінка — «власність», він може підтримувати прогресивні погляди і не бути засудженим іншими чоловіками?Фінал книги я сприйняла радше як надію і навіть трохи як казку, ніж як реальність.Загалом це важлива книга, яка породжує багато запитань і тем для роздумів, але все ж мені не вистачило тих описів, які б по-справжньому пройняли, особливо зважаючи на всі жахливі та нелюдські умови, в яких перебували героїні. ⭐️3,5/5⌨️ 🌟 ВСЛ❓Читали цю книгу? Плануєте?