Ігор Терехов | Долучившись до роботи над майбутньою архітектурою державної житлової п...

Долучившись до роботи над майбутньою архітектурою державної житлової політики, побачив очевидне: стратегічного бачення в країни досі немає. Немає відповіді, яке житло будувати, де будувати, що відновлювати, а що демонтувати як рудимент минулого. Який ресурс для цього потрібний? І мова не лише про фінансування, що є безумовно ключовим виміром цього завдання, але й також про енергетику, яка має забезпечити це будівництво, про саму будівельну галузь, що повинна бути спроможною звести такі масштаби житла, та про інші не менш амбітні питання.Тим часом збитки житловому фонду вже вимірюються десятками мільярдів доларів, а мільйони людей залишилися без дому — і більшість із них сьогодні тримають на собі прифронтові громади.Проблема не лише в масштабі руйнувань. Проблема в мисленні. Поки рішення залишаються точковими й ситуативними, країна втрачає час. Потрібна не латка на стару систему, а нова модель — із довгим горизонтом планування, стабільними фінансовими інструментами та зрозумілими правилами для інвестора і громади.Мова не про відбудову «як було». Мова про переосмислення існуючих міст — із новими функціями, новою економікою, новою якістю середовища. Старі міста мають отримати нову роль і нові можливості, щоб стати конкурентними просторами життя, які за рівнем комфорту, технологічності та організації можуть перевершувати навіть європейські столиці.Саме для цього потрібна системна державна політика і сучасний житлово-комунальний кодекс, здатний відкрити шлях інвестиціям і запустити масштабне перезавантаження міського середовища. Інакше відновлення ризикує перетворитися на дорогу імітацію розвитку.