Шейн Перріш, Ріаннон Бебʼєн. «Великі ментальні моделі. Загальні концепції мислення».

Це дуже непогана книжка.

Останнім часом я багато караюсь в темі когнітивних упереджень, помилок мислення і те, як ми приймаємо рішення. Чому розумні люди роблять дурниці, очевидні рішення виявляються не такими очевидними, а мозок полюбляє швидкі пояснення, навіть якщо вони неправильні.

Тому «Великі ментальні моделі» потрапили мені дуже вчасно.

Книжка написана просто й зрозуміло, з прикладами, ілюстраціями та історіями. Автори чесно називають її вступом у систему ментальних моделей — і це справді так.

Якщо спростити, ментальні моделі — це інтелектуальні інструменти, через які ми дивимося на проблему. Певні карти реальності, що допомагають швидше зрозуміти, що відбувається і до чого може призвести рішення.

Наприклад, одна модель змушує подумати про наслідки другого порядку, інша — подивитися на проблему через інверсію: не лише «що треба зробити для успіху?», а й «що гарантовано все зіпсує?». Є коло компетентності, мислення від перших принципів, бритва Оккама, ймовірності та інші моделі. У першому томі автори розбирають девʼять базових концепцій.

Ми часто намагаємося вирішувати всі проблеми одним і тим самим способом. Якщо ти менеджер — бачиш управлінську проблему, лікар — медичну, економіст — економічну. Якщо в тебе в руках молоток, увесь світ швидко починає нагадувати цвяхи.

Ментальні моделі потрібні, щоб цих «молотків» у голові було більше: подивитися на ситуацію через психологію, теорію систем, ймовірність або взагалі перевернути задачу догори ногами.

Для мене тут важливий саме психологічний аспект. Книжка не стільки про те, як фізично працює мозок, скільки про те, як ми думаємо, де помиляємося і як можемо покращити власні рішення.

Особливо це корисно в умовах невизначеності. Мозок любить швидко придумати красиву історію, повірити в неї — а потім дивуватися, чому результат виявився іншим.

З іншого боку, книжка досить базова. Якщо ви вже читали Канемана, Мангера та багато про когнітивні упередження й системне мислення, великих відкриттів тут, скоріш за все, не буде.

Але структура мені сподобалась. Усе добре розкладено по поличках, і до окремих розділів можна повертатися як до довідника. Це хороша стартова карта для тих, хто хоче розібратися, які взагалі існують інструменти мислення.

Єдине побутове бурчання — формат. Книжка велика: приблизно 23,5 × 19,5 см, у твердій обкладинці, важить понад пів кіло. Виглядає красиво, але читати в кріслі чи в дорозі не дуже зручно. Українське видання — Vivat, 2025 рік. Тож підтримати їх, сам Бог велів.

Для мене 8/10.

Хороший і зрозумілий вступ у те, як навчитися дивитися на власне мислення трохи збоку. Особливо перед тим, як упевнено сказати: «Та тут же все очевидно».