Ну що ж, згідно опитування переміг відгук на виставу, тому про неї і пишу.1984, Київський академічний драматичний театр на Подолі.І для мене тут важлива ще одна штука. Я дуже тішуся, що останні роки в Житомир почали привозити такі постановки, а не лише дешеві водевілі, як це часто було ще років сім тому. І це, чесно, дуже круто. Бо театральне життя міста реально змінилось. І як я розумію, це національний тренд. Тепер про саму виставу.Важливо розуміти — це не прямий переказ 1984 Джордж Орвелла. Театр ставив п’єсу Майкл Джин Саллівана, амераканський драматург, і автори адаптації багато чого змінювали під український контекст. І, як на мене, це правильне рішення. Бо після 2022 року Орвелл у нас вже читається не як художня антиутопія, а як репортаж про сусіда через кордон.Сама вистава йде ще з 2019 року, але зараз вона звучить навіть сильніше. Початок війни зробив її контекст ще більш актуальним. І от тут цікаве відчуття. Якщо не знати роман хоча б загально — думаю, розібратись у всьому буде складно. Початок доволі хаотичний, місцями навіть спеціально дезорієнтуючий. Але потім конструкція починає складатись. І ближче до фіналу все стає на свої місця. Все складається. Що дуже сподобалось — візуальна мова. Тут багато сильних сценічних рішень. Тортури буквально відчуваєш шкірою. Приниження фізично неприємне навіть для глядача. І це хороший театр, коли ти не просто «дивишся», а реагуєш тілом. Деякі художні ідеї прям дуже влучні. Наприклад, як наглядачі перевтілюються в персонажів щоденника. Або як влада тут має людське обличчя. У Орвелла система часто виглядає як холодна машина. Тут же — це конкретні люди. Пихаті, огидні, самозакохані. І через це все стає ще ближчим до нашої реальності.Акторський роботи дуже хороші. Без відчуття халтури чи «відпрацювали сцену і пішли». Видно, що вистава прожита. Читав, що часто після вистав, в них лишаються синці, настільки чітко відпрацьовуються сцени. І ще одна думка. «1984» часто ставлять дуже прямо. З криком «дивіться, це про диктатуру». Тут цього менше. І через це працює краще. Вистава не повчає, а створює відчуття тривоги, безсилля і поступового розчинення людини в системі. Проте в самій вистав мені дещо не вистачило шарів глибини і палітри тем, наприклад про Новояз говорять, але в самих текстах я його не почув, але може то вже я вимахюсь:))В підсумку — мені сподобалось. Це вистава на міцну четвірку. Досі актуальна. І досі страшна. Якщо буде можливість обов’язково сходіть. Складіть власне враження.Хто дивився? Як враження?