Сью Берк — «Семіозис»Послухав на Абук. Озвучка чудова — дякую команді, слухати було справді приємно.Фабула доволі проста і знайома для наукової фантастики. Земля стає дедалі менш придатною для життя, і група ентузіастів вирушає на іншу планету. Саме ентузіастів — це важливо. Вони не колонізатори й не військові, а люди, які намагаються побудувати нове суспільство в новому місці. І дуже швидко з’ясовується, що вижити там можна тільки через співпрацю з іншими біологічними видами.Оце, як на мене, найсильніша частина книжки. Тут дуже цікаво показано, як працюють коаліції, домовленості, взаємна вигода. Читаєш — і впізнаєш чисту теорію ігор: виживає той, хто вміє зрозуміти інтереси іншої сторони і знайти спільну точку.У цьому сенсі це дуже хороша наукова і соціальна фантастика. Біології тут багато, але вона не виглядає декоративною. Там дійсно продемонстрований цікавий симбіоз і екологія планети. Політики і соціології теж вистачає — у вигляді взаємодії різних груп і систем домовленостей.Читати було цікаво. Я точно не шкодую, що взявся за цю книгу.Є і свої нюанси. Історія подана через низку новел — різні покоління колоністів, різні персонажі, через яких показано майже сторіччя життя на новій планеті. Така структура дає широку картину подій, але має і зворотний бік: до героїв не встигаєш прив’язатися. Частина з них ледве встигає з’явитися і зникнути.Через це окремі історії дуже різні за силою. Деякі захоплюють повністю, а деякі читаєш трохи механічно.Побачив, що авторка написала трилогію. Другий том точно почекаю — цікаво подивитися, як вона розвиватиме цей світ.Перша книга виглядає цілком завершеною і це добре, бо в цілому не вимагає занурюватись в трьох томний світ.