Джо Аберкромбі — «Чорти»Після череди різної літератури захотілося чогось максимально зрозумілого: жанрового, динамічного, перевіреного.І тут — новий Аберкромбі. Ну як було не взяти?До цього я вже читав його трилогію «Перший закон» — і залишився задоволений.Було якісне грім-дарк фентезі:логічні сюжети, купа боїв, жорсткий світ, мінімум магії, але якщо вона з’являлась — то завжди доречно.Єдине, чого мені там трохи бракувало —це трошки глибших персонажів і більше іронії.Іноді вони були занадто «в рамках».Так от. У «Чортах» автор усе це виправив. І навіть із запасом. І навіть додав! Тут є все найкраще, що вміє Аберкромбі, тільки ще прокачаніше:– складніші й цікавіші персонажі- ще більше складних і цікавих персонажів😈– тонни сарказму й чорного гумору– купа динаміки– ще більш жорстокий, брудний і безжальний світ– дуже чітка філософія прийняття обставин і спостереження за фатумом. Така що будь який стоїк би обззаздрився!– багато обсценної лексики (бо в тих передрягах по-іншому й не говорять)- різноманітні і цікав локації. - живі і адекватні (не в плані поведінки, а в плані прописаності) другорядні персонажіІ головне — тут реально живі люди.Зі слабкостями, страхами, дурними рішеннями. Сильними і слабкими сторонами. Вони рухаються в сюжеті і розвиваються. Їм віриш. Навіть коли вони роблять повну дичину.Сюжет летить вперед, як скажений.Бої — соковиті, жорсткі, прописані так, що читаєш як кіно.Влада — безкомпромісна і жорстока, світ — сліпий, добро — відносне.Класичний Аберкромбі, тільки ще більш відточений.З недоліків?Іноді ритм трохи просідав.Але, чесно кажучи, на такому об’ємі це навіть нормально — як у «Шаленому Максі»: іноді треба пригальмувати, щоб знову розігнатися.Коротше кажучи:я отримав навіть більше, ніж очікував.Якщо вас не лякають:бруд, кишки, чорна магія, цинізм і брутальність —вам точно сюди.Для мене це поки що найкраща книга Аберкромбі, яку я читав.І, мабуть, одне з найкращих зразків чорного фентезі взагалі.Раджу без вагань.