Тетяна Малярчук — «Згори вниз»

Це вже моя друга книжка Малярчук. Першою було «Забуття» — історично-психологічний роман, який мені зайшов сильніше. Але не тому, що він «кращий». Вони просто дуже різні.«Згори вниз» — це магічний реалізм у карпатських декораціях. І тут усе працює. Людина й гори. Природа не як фон, а як співучасник. Тварини — не декорація, а повноцінні персонажі. Трошки магії, багато неба, відчуття розчинення — не втечі, а згоди бути частиною чогось більшого. Хотілося б сказати «пошуки себе», але ні. Герої Малярчук себе не шукають. Вони знаходять місце, де можна зникнути щоб просто жити. Розчинитися — і це не поразка, а форма існування. І це дуже нетривіальна оптика. Діалоги — смачні. Справжні. Живі. Люди — трохи дивні, трохи НеПрості, як у Прохаська. І це великий плюс. Поки писав цей текст, остаточно зрозумів: «Забуття» і «Згори вниз» — з різних полиць. Хочеш історичної, болісної, психологічної драми — бери перше. Хочеш магічно реалістичних Карпат, тиші, диких котів і розчинення — бери друге. Обидві книжки — дуже хороші. Просто для різних станів. Після «Згори вниз» страшенно захотілося в Карпати. А ще — чогось подібного про Полісся. Бо містики і самості там не менше. Просто, здається, її ще ніхто так тихо, просто й щемко не описав. Або я ще не знайшов. Окрема носолода видання Старого Лева із Ілюстарціями, які тільки підсилюють і роблять нереалістичний ефект більш справжнім і емоційнимА ви? Бачили?#відгук #художня