“Раз на кілька років навколо батальйону Госпітальєри починається черговий срач. Не знаю, чому так повелося, але цей цикл повторюється знову і знову. Госпітальєри були і залишаються добровольчим медичним підрозділом. Підрозділом, який з 2014 року живе на ентузіазмі людей, на силі командира і на підтримці небайдужих з України та всього світу. Я знаю це не з чуток. Я був і залишаюся Госпітальєром. Я був свідком багатьох інтернет-срачів за ці роки. Вони завжди виглядають гучно і драматично. Але минає час — і всі ці історії залишаються позаду. А батальйон продовжує працювати. Продовжує виїжджати на евакуації. Продовжує рятувати життя. Сильні люди часто бувають жорсткими, безкомпромісними і мають власне бачення. Саме такими стали багато хто з нас з 2014 року. І саме за ці риси когось можуть не любити. Якщо у когось є реальні питання - для цього існують перевірки, податкова, офіційні процедури. Але щоб розводити срач в інтернеті, доказова база зазвичай не потрібна. Фінал таких історій завжди однаковий:ложечки знаходяться, а осад залишається. Чесно кажучи, я б на місці командира давно послав усе це у єбєні матері і закрив батальйон назло всім. Але Яна Зінкевич цього не робить. І саме за це - моя повага. Бо поки хтось сперечається в інтернеті, Медичний Добровольчий Батальйон Госпітальєри продовжують робити свою роботу - рятувати людей на війні. Срачі минуть. А батальйон буде жити.”— Євген ТітаренкоГоспітальєр, український кінорежисер