Разом вшанували пам’ять наших полеглих Госпітальєрів.Ми проїхали вулицями Києва, щоб згадати тих, хто більше не повернеться з бойового виїзду, але назавжди залишиться в нашому строю.Кожне ім’я — це людина, яка добровільно стала на шлях порятунку інших. Вони назавжди залишаються частиною батальйону «Госпітальєри» та нашої спільної пам’яті.Австрійка — Фраушер-Яцун НаталіяАльпака — Двойнік Марія-ХристинаЄва — Пірковська-Зелінська ОленаКузьма — Кучерявенко ОлександрМайк — Мулькевич ОлександраШаман — Федоренко ВіталійСибіряк — Білінчук-Портяк ОрестБогуш — Олійник ОлександрКузя — Казаков СтепанПапай — Гоголь ДмитроПетрович — Кутасевич ЙосипСтудент — Федорівський СергійЧачунь (Богомол) — Моісеєнко ОлександрГера — Казнадій СергійШаман — Усовський АнтонШульц — Дубровський ІванГосп — Фокін ВолодимирСмурфік — Волков МиколаЕльвіра — Матвієнко ТетянаМирон — Ковальчук МиронМєліхов ДмитроЛиса — Горбачова АнастасіяВитязь — Витязь АндрійМультик — Держило НазарійЧека — Цибух ІринаБотанік — Гладун ВолодимирФрост — Мороз СергійКуля — Кулінич ВіталійВедмідь — Пасічник ВікторСкеля — Бучинський ПетроНорд — Коновал СергійОрел/Закат — Комасюк ВасильАльф — Полюхович ВалерійДжеріАнубіс — Подаровський ОлегГрізлі — Лозинський ОлегКобра — Бабенцов КирилоМарік — Малявський Мар’янNiko — Mirovic NikolaПам’ятаємо кожного.
Тараса «Лютого» відзначено Орденом Святого Пантелеймона.Тарас — лікар-хірург Військово-медичного клінічного центру Західного регіону та медик-доброволець батальйону «Госпітальєри»Госпітальєр став лауреатом регіонального етапу Ордену Святого Пантелеймона у номінації «Герой медичного фронту».Тарас неодноразово працював на фронті, рятуючи життя військових.Під час одного з бойових виїздів він провів тривалі реанімаційні заходи та зміг відновити серцебиття бійця, який отримав критичні поранення і на етапі первинного сортування був попередньо визнаний загиблим через відсутність ознак життя.Під час масованої атаки на Львів Госпітальєр надав критично важливу допомогу жінці з важким пораненням грудної клітки, евакуював її власною автівкою та повернувся за іншими пораненими.«Орден Святого Пантелеймона — це не наказ і не формальність. Це означає, що люди бачили те, що ти робиш, і віддали за тебе свій голос. Для мене це велика честь», — каже медик-доброволець.Для батальйону ця відзнака — ще одне підтвердження сили щоденної праці, витримки й рішень, які рятують життя.Тарасе, вітаємо й пишаємося!
Чотири роки тому, 26 червня 2022 року, ми втратили Наталію Фраушер — «Австрійку».Вона народилася в Кропивницькому 27 жовтня 1975 року. Здобула дві медичні спеціальності, об’їздила понад сотню країн, вільно говорила кількома мовами, побудувала сімейне та професійне життя в Інсбруку. Мала все.Коли почалося повномасштабне вторгнення, вона писала з Австрії: «Я не можу дивитися, як Україну топлять в крові. Я сама Україна — то хто захистить її?»Спочатку волонтерила: відправляла медикаменти, вивозила тварин, допомагала дітям з українських дитбудинків у Тіролі. Якщо вантаж не доходив — везла сама. І під час однієї з таких поїздок на Донеччину зустріла наш екіпаж.6 травня 2022 року вступила до нашого батальйону. За 51 день — понад 250 врятованих бійців: Дружківка, Бахмут, Добропілля.Ввечері 26 червня евакуаційний автобус «Кракен» у Дніпропетровській області зіткнувся з військовим КрАЗом без освітлення. Наталія спала. Тяжка черепно-мозкова травма. Тридцять хвилин боролися за її життя.Її прадід був розстріляний за боротьбу в УПА. Дід загинув у штрафбаті за опір радянській владі. Вона знала, що таке ціна вибору — і зробила свій.30 червня 2022 року Наталю поховали на Байковому кладовищі в Києві. Михайлівський Золотоверхий собор був переповнений.Посмертно нагороджена Лицарським хрестом — найвищою нагородою Добровольчої армії. На похоронах я пообіцяла продовжити місію «Австрійки». Знайшли такий самий автобус. Намалювали соняшники і її очі. Назвали «Австрійка». Сьогодні «Австрійка» вивезла близько 17 тисяч 700 поранених. Щоразу, коли цей евакоавтобус вирушає в рейс, щоразу, коли наші медики всередині нього виборюють життя чергового важкого пораненого бійця по дорозі до шпиталю — Наталя поруч із нами. Вона продовжує свій нескінченний бойовий виїзд. Честь і шана, дорога посестро!
Сьогодні на майдані Незалежності, коли Київ завмер на загальнонаціональну хвилину мовчання, ми згадували нашу посестру — Ірину Цибух.Нашу дорогу, рідну «Чеку». Журналістку, менеджерку Суспільного, але перш за все — неймовірну людину, яка була одним із найяскравіших променів світла для всієї України.Два роки тому на Харківському напрямку під час ротації Ірину вбили росіяни. Вона не дожила до свого 26-річчя всього два дні.Ранок великої війни застав її на сході. Ще 22–23 лютого в Покровську та Краматорську Іра показувала свій документальний фільм про дітей Луганщини й Донеччини. Наступні презентації у Сєвєродонецьку та Києві скасувала війна — села, де жили маленькі герої її стрічки, опинилися в окупації.В лютому 2022 року Ірина повернулася до нашого батальйону, адже досвід на передовій вона отримала ще у 2015-му — їздила на ротації на Луганщину та Донеччину. Вона стала старшою екіпажу, рятувала життя під обстрілами, а також на всю країну говорила про те, як важливо розвивати тактичну медицину і як правильно вчитися пам’ятати наших полеглих.«Чека» дуже не хотіла, щоб із трагедій робили культ.У своєму посмертному листі вона чітко попросила: жодних порожніх міфів чи штучного пафосу. Натомість — зосередьтеся на діях і цінностях, які залишаються після людини.Вона понад усе прагнула, щоб українці вміли гідно сумувати й гідно пам’ятати. Щоб інститут пам’яті в нашій країні був живим, а загальнонаціональна хвилина мовчання о 9:00 — не формальним ритуалом для галочки, а хвилиною щирої солідарності та спільного болю. Ірина щиро горіла цією темою і фактично створювала нову культуру пошани. Вже завтра, 30 травня, в памʼять про Ірину відбудеться другий ЧекаFest, щоб разом, тепло і з вдячністю вшанувати всіх захисників і захисниць, які віддали життя за свободу України.За свої вчинки «Чека» ще за життя отримала визнання: у 2023 році стала лауреаткою премії «УП 100. Сила жінок» та була нагороджена орденом «За заслуги». А у лютому 2025 року їй посмертно присвоїли звання Героя України.Найкраще, що ми можемо зробити для Ірини сьогодні, — це просто зупинитися о дев’ятій ранку. Хоча б на хвилину. Побути в тиші й подумати про тих, хто віддав життя за наше «завтра». «Чека» повторювала, що пам’ять жива, поки є ритуали. Коли ти наодинці згадуєш своїх, дякуєш тим, кого вже немає, і ніби налаштовуєш власне серце, як чутливий інструмент. Ця хвилина потрібна не їм — вона потрібна нам. Щоб мати право з чистим сумлінням прожити наступний день і пам’ятати, якою ціною він нам дістався.Честь, «Чеко»!
We sincerely thank US Ukrainian Activists (USUA) for their powerful and critically important support of our front-line medics.The donation of 92 upgraded TOR-D-VN ballistic helmets (earless design) and 92 sets of “Block” side ballistic volumetric protection with rail systems is not just equipment — it is additional chances to survive for those who save lives every single day.Total value of the aid: $44,011,88For front-line combat medics, this protective gear is essential. They work under constant danger, evacuate the wounded under fire, and provide lifesaving care in some of the harshest conditions imaginable. High-quality helmets with enhanced side ballistic protection significantly reduce the risk of shrapnel injuries and help protect those who risk their own lives to save others.Special gratitude to the founder and president of USUA, Nadiya Shaporynska, for her unwavering support, trust, and dedication. Your assistance is not a one-time contribution — it is a consistent and compassionate commitment that began long before the full-scale invasion in 2022.We deeply appreciate your solidarity and continued support.Stronger together!🇺🇦🤝🏻🇺🇸
Командирка Госпітальєрів Яна Зінкевич дала інтерв’ю «Radio Vaticana – Vatican News» — інформаційному ресурсу Святого Престолу, який увібрав у себе Радіо Ватикану, радіостанцію, яка була заснована 1931 року та виконує свою місію під гаслом «Голос Папи Римського в діалозі зі світом». Першу радіостанцію, розміщену на території Ватиканських садів, спорудив винахідний радіозв’язку Ґульєльмо Марконі. Свого значного розвитку радіостанція набула в період після другої світової війни, ставши, зокрема, голосом віри для територій, що опинилися під комуністичним пануванням, де релігія була переслідувана.Перша передача українською мовою вийшла в ефір 14 грудня 1939 року, українська була серед перших мов. У 2016 році в рамках реформи всі комунікаційні ресурси Ватикану були об’єднані в Дикастерію (Департамент) у справах комунікації. На основі різномовних редакцій був створений ресурс «Vatican News», мультимедійна інформаційна платформа, зберігаючи також і традиційне радіомовлення.Українська редакція сьогодні інформує українського слухача та читача про події з Ватикану та Церкви в світі, а також допомагає іншим редакціям розповідати про ситуацію в Україні, надаючи їм матеріали міжнародними мовами.В інтервʼю редакції Яна Зінкевич говорила про ціну людського життя під час війни, щоденну боротьбу за порятунок поранених, про місію батальйону «Госпітальєри» — рятувати кожного, незалежно від обставин, та зберігати людяність навіть у найтяжчих умовах війни.Сьогодні для нас велика честь знати, що найближчим часом на сайті Vatican News вийде стаття про Яну Зінкевич — людину, яка стала символом боротьби за життя, людяність та силу українських медиків на фронті.Від імені батальйону щиро дякуємо за запрошення нашої командирки та за увагу до України, наших людей і нашої боротьби.Бо голос правди має значення — тоді, і особливо зараз.
30 травня у Львові відбудеться «ЧЕКАFEST 2.0» — благодійний фестиваль, присвячений памʼяті Ірини «Чеки» Цибух.Минулого року ЧЕКАFEST зібрав близько 3,5 тисячі людей.Це був простір, де музика, пам’ять і розмови про відповідальність перед тими, хто загинув і тими, хто продовжує боротися, об’єднали різних, але близьких за цінностями людей. Цьогоріч фестиваль повертається з оновленою програмою та розширеним форматом.У межах події працюватимуть кілька окремих просторів. Музична програма об’єднає таких українських виконавців як Марина Круть, «ДахаБраха», «Пиріг і Батіг», «ЩукаРиба», «Шепіт». Окремою частиною стане освітня програма — лекції та дискусії, натхненні поглядами й цінностями Ірини.Центральна тема цього року — «Пошук та формування власної ідентичности».Також на території фестивалю діятимуть простори памʼяті, присвячені полеглим захисникам і захисницям України.Ірина «Чека» Цибух була бойовою медикинею-доброволицею батальйону «Госпітальєри», журналісткою та громадською діячкою. У 2024 році під час ротації вона загинула на Харківському напрямку.Для багатьох Ірина стала прикладом свідомої позиції, людяності та відданості своїй країні. Саме тому фестиваль продовжує не лише зберігати памʼять про неї, а й об’єднувати людей навколо цінностей, які відстоювала Чека.1 червня 2026 року Ірині мало б виповнитися 28 років.Більше деталей — на сторінці “ЧЕКАFEST”: https://www.instagram.com/cheka.fest?igsh=MTZzMTN5eDRka2p3bg==
[eng below]🇬🇧Команда Hospitails продовжує допомагати тваринам на прифронтових територіях — там, де ветеринарна допомога часто просто недоступна.У квітні 2026 року ми здійснили виїзд на дві локації Дніпропетровщини, щоб надати термінову допомогу тваринам з прифронтових територій.Під час виїзду 15 тварин стерилізували, вакцинували від сказу та інших інфекційних хвороб, а також обробили від паразитів. Більшість із них потребували допомоги буквально одразу після евакуації.Окремо ми почали працювати й на територіях, де доступу до ветеринарів майже немає. Там додатково стерилізували ще 14 тварин, а одній тварині надали складну ортопедичну допомогу після переломів обох стегнових кісток.Також передали 300 кг корму для безпритульних та фронтових тварин, які зараз перебувають під опікою.Hospitails — це про допомогу там, де її найбільше бракує. І ця робота триває щодня.Якщо хочете підтримати хвостиків — банка для допомоги: https://linktr.ee/hospitails?utm_source=linktree_profile_share<sid=6119cecb-6589-43e2-b760-9b6d3cb2ce38Дякуємо кожному, хто підтримує, донатить, поширює інформацію і просто не залишається байдужим до пухнастих 🐾❤️————————————The Hospitails team continues to help animals in frontline areas — places where veterinary care is often simply unavailable.In April 2026, we carried out a mission to two locations in the Dnipropetrovsk region to provide urgent assistance to animals from frontline territories.During the trip, 15 animals were sterilized, vaccinated against rabies and other infectious diseases, and treated for parasites. Most of them needed help immediately after evacuation.We also began working in areas with almost no access to veterinary care. There, we additionally sterilized 14 more animals, and one animal received complex orthopedic treatment after fractures of both femur bones.In addition, we delivered 300 kg of food for stray and frontline animals currently under care.Hospitails is about helping where help is needed most. And this work continues every single day.If you would like to support these furry lives, this is the donation details: https://linktr.ee/hospitails?utm_source=linktree_profile_share<sid=6119cecb-6589-43e2-b760-9b6d3cb2ce38Thank you to everyone who supports, donates, shares information, and simply refuses to stay indifferent to these fluffy souls 🐾❤️
Сьогодні четверті роковини загибелі Олександра Моїсеєнка, нашого побратима «Чачуня», «Дока» або «Богомола» — людину з багатьма іменами і виразною непохитною вдачею. Він поліг у 2022 році під Попасною, залишивши по собі історію, що почалася на барикадах Майдану.Коли 18 лютого 2014 року в центрі Києва згорів його цивільний одяг, Олександр сприйняв це як знак: мирного життя більше не існує. Колишній системний адміністратор з Одещини надів форму, яку не знімав до останнього. Олександр приєднався до нашого батальйону у жовтні 2014 року після участі в Революції Гідності. Пройшов найважчі точки фронту, включаючи оборону Донецького аеропорту. Відпрацював сотні евакуацій під прямими обстрілами танків та артилерії. Навіть після зіткнення з ворожою бронетехнікою під час виїзду він не залишив справу, продовжуючи витягувати поранених із безнадійних ситуацій.Його добровольчий дух поєднувався з тонким психологізмом — він умів використовувати навіть страх ворога перед шевронами добровольців, аби здобувати цінну інформацію та рятувати своїх.З 2016 року Олександр обрав шлях кадрового військового у складі 24-ї ОМБр імені короля Данила. Почавши як бойовий медик, він опанував фах розвідника та аеророзвідника. Був переконаний, що добровольці — це кістяк, який неможливо демобілізувати через надто глибокий розрив між світом війни та цивільним побутом. Був ініціатором впровадження натівських стандартів управління у своєму підрозділі, поєднуючи досвід добровольця з системним підходом професійного військового.За особисту мужність нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня, «Лицарським Хрестом» УДА, відзнаками «Козацький хрест», «Знак пошани» та «За звитягу та вірність».У Олександра залишилися батьки, сестри та дружина, яка служила пліч-о-пліч із ним у 24-й бригаді.Олександр Моїсеєнко був людиною чину. Його внесок — це врятовані життя бійців та знищені колони ворожої техніки. Він був воїном виняткової прямоти й відданості, який свідомо відмовився від цивільного життя на користь безперервної служби.Це була людина дії, для якої не існувало другорядної роботи — він однаково якісно рятував життя, проводив аеророзвідку чи заряджав кулеметні стрічки, будуючи перемогу щоденною сумлінною працею.Честь!
Госпітальєри споряджені для ротацій на передову завдяки вам!Протягом чотирьох місяців — з 18.12.2025 по 17.04.2026 — ми збирали кошти, щоб забезпечити екіпажі необхідним захистом. Зокрема, з 26.02.2026 до збору було відкрито банку Благодійного фонду «Госпітальєри» Наявність надійного спорядження впливає на швидкість та ефективність роботи добровольців у зоні ризику.Якісна амуніція дозволяє їм зосередитися на допомозі пораненим, маючи належний рівень особистого захисту під час виїздів.Разом із вами ми закупили амуніції на 3 761 703,5 грн і 44 011,88 доларів: — Благодійний фонд «Госпітальєри»: 1 396 677 грн, з яких 1 177 650 грн — внесок партнерів Run Ukraine) — Волонтерські рахунки Яни Зінкевич: 2 365 026,5 грн— Партнерська допомога: 44 011,88 доларівУся ця сума стала можливою завдяки партнерам, донорам, благодійникам і нашим меценатам. Завдяки підтримці цього збору екіпажі забезпечені: балістичними шоломами та додатковим захистом до них, бронеплитами різних класів, ремінно-плечовими системами та елементами спорядження, модулями захисту шиї та додатковим захистом до плитоносок, балістичними пакетами різних типів і розмірів, підсумками, напашниками, поясами та елементами розвантаження, утилітарними сумками та підсумками під рації.У каруселі — повний перелік закупленого спорядження. Гортайте, щоб побачити результати збору 👉🏻Дякуємо за довіру, за кожну допоміжну банку, донат та репост. Ваша підтримка — це можливість для госпітальєрів продовжувати роботу. Збори на потреби добровольців не зупиняються, тому ми просимо посилити наш збір «Рахунок Австрійки» — щоб робота евакуаційного автобусу в одному з прифронтових регіонів продовжувалася й надалі. Банка: https://send.monobank.ua/jar/3383KmqHMV
TGLIST.COM.UA
