Людина мисляча | Практика free-writing (вільне письмо)Не прогортуйте цей допис думаючи,...

Практика free-writing (вільне письмо)Не прогортуйте цей допис думаючи, що це лише для тих, хто повʼязаний якось з письмом. Так, про цю практику я черговий раз почула на вихідних на письменницькому воркшопі літературного фестивалю “PORT” у нас в Одесі, але насправді це дуже корисна практика для кожної людини мислячої.Воркшоп, який я відвідала, був присвячений темі написання есе, але техніку вільного письма можна застосовувати і в особистому щоденнику, і в форматі есе щоб розписатись, де ви можете фіксувати свої якісь усвідомлення, враження, почуття, роздуми. Як сказала ведуча воркшопу, Тетяна Огаркова (яку ви точно чули, якщо слухали бодай раз Kult:Podcast), «есеїстика — територія завжди особистих текстів», і тут важливий саме процес написання, завдяки якому ви можете подивитись на світ та самих себе під іншим новим кутом, а ще побути в потоці.Вільне, воно ж автоматизоване письмо, придумали сюрреалісти під впливом З.Фройда — вони прагнули дати свободу внутрішньому потоку проти цензури «я». Все, що для цієї практики потрібно, це: ручка+папір або нотатки телефону (але все-таки від руки краще). Головне правило: не думати, а просто писати, і навіть якщо не знаєте з чого почати, з цього і почніть — з білого аркуша.Для вашого натхнення ділюсь тим маленьким текстом, який я написала за 5 хвилин цієї вправи на воркшопі (хто разом зі мною цього місяця читає в філософському клубі Лао-цзи, певно відчує тут дух даосизму🙃):Білий лист — нескінченно-біле полотно, яке ніде не має початку, не має кінця, я завжди опиняюсь десь всередні нього. Всередині мене — страх, страх не зуміти нічим заповнити цей простір, страх залишитись не сповна вираженою, ще більший страх — бути незрозумілою іншим. Що за цим всім? Порожнеча, яка вічно співіснує в гармонії зі своєю протилежністю — повнотою. Як дібратись до останньої, якщо прямий шлях до неї — найдовший, найскладніший, найбільш неосяжний? О, я осягаю себе по атому, по міліметру в словах, які виходять з-під моєї руки. Це мої слова, мої прояви свого буття — зі свідомості — в матерію. Від матері чи від Бога-Отця в мені дар — хіба оце і не є моя повнота, що переливається через край, навіть коли я відчуваю, радше думаю, що я порожня? Що таке порожнеча — вона справді відчутна чи це лише мої самонавіювання від замкнутості в просторі понять? Все навколо одразу потрапляє в їхню сітку, кути, обмеження, лінії, що окреслюють собою, стискають реальність…Спробуйте і ви щось написати: лише візьміть ручку й папір, і просто почніть!Людина мисляча | #практика