Людина мисляча | Роздуми про ентропію Наш світ розпадається на шматки, розсипається на ...

Роздуми про ентропію Наш світ розпадається на шматки, розсипається на міріади дрібних уламків. Так було завжди, і так відбувається зараз.Все прагне до хаосу, руйнації, розпаду, розділення, смерті. Світ в усій його всеохопності повертається до свого природного вихідного стану хаосу. Хаос — вічний супротивник Космосу — гармонії, порядку, упорядкованості. І в той же час, в давньогрецькій космології, власне, Космос виник з Хаосу. Вічний колообіг уробороса — змія, що кусає сам себе за хвіст. Руйнування, щоб народити новий порядок, який буде знову зруйновано в свій час. Так проявляє себе сам час, в якому водночас втілена ціла вічність і одна неповторна мить.Наше життя, втілене в часі та матерії, підпорядковане в усьому цьому верховному закону ентропії. Метал вкривається іржею, одяг плямами, посуд тріщинами, людський організм наповнюється злоякісними клітинами. Все нове — це лише тонка риска на стрілі часу, початок зворотнього відліку, що веде все до свого логічного звершення, а згодом й завершення. В кожному немовляті — вже потенційний дорослий, в зимовій землі — весняні квіти, все це — також прояви ентропії, але ті, які ми визнаємо, бо вони ведуть до вершини життя.Найбільше нас відштовхує і лякає те, що веде «по той бік», «донизу». Дитинство, яке так швидко хочеться перерости, минає, молодість теж, і навіть любов. Людські стосунки мають свій початок в зустрічі й кінець у повідомленні без відповіді, квитку в один бік, тиші на іншому кінці телефону. Мов два космічних тіла, що перетнулися серед безлічі випадковостей на якусь мить, аби потім відштовхуватись один від одного й розминутись. Врешті кожен все одно залишається сам на сам — з собою та цим дивним нам світом.Інше імʼя хаосу — абсурд. Як писав А.Камю, людина така істота, що потребує й шукає сенсу, в той час як світ сам по собі порожній, безсенсовний. Ця напруга між потребою й відсутністю і створює відчуття, яке цей філософ назвав абсурдом. Тому кожна людина потребує створювати свій власний сенс й ним утверджувати саму себе, своє буття, створювати свій порядок з нічого, завчасно знаючи і приймаючи правила гри — його буде зруйновано, він зникне разом з людиною. І все для того, щоб дати дорогу іншим творити свої сенси, коли настане їхній час.Мабуть, саме тому існує вічна боротьба поколінь, батьків-дітей, філософських концепцій, мистецьких течій і взагалі всього, що виникає у протилежність до вже існуючого. Всі, хто колись були лібералами, стали консерваторами. Все, що було колись бунтом, стало конформізмом. Мужні мудреці ті, хто стоять на лезі змін, хто утверджує свій тимчасовий порядок супроти вічного хаосу. Може, це й дурість з перспективу часу — віддавати власне життя за ідеали свого порядку. Та хіба цей світ рухався б далі, як би не такі відчайдухи?..#роздуми[Людина мисляча | підписатись]