Останніми днями читаю книгу (дочитую) Пітера Цукермана та Аманди Падоан «Поховані в небі: найсмертоносніший день на К2».Книга описує побут альпіністів та життя шерпів — це окремий етнос, що допомагає туристам підійматися на вершини Гімалаїв. Ну, і звісно, про підйом на найнебезпечнішу гору у світі - Чогорі (К2). За різними оцінками загинуло від 10 до 25 % альпіністів, які намагалися видертися на вершину.У книзі описаний доволі цікавий та специфічний спосіб поховання. Його здійснювали тільки в горах вище лісової межі, де вже не можна було знайти деревину чи інше паливо для кремації. Його офіційна назва — небесне поховання.«…Під час небесних поховань буддійські лами або інші особи, наділені релігійною владою, переносять тіло на платформу, яку встановлюють на пагорбі. Спалюючи фіміам і читаючи мантри, вони розчленовують тіло на шматки. Кістки розбивають каменем або молотком, плоть перемелюють до напіврідкої маси і змішують усе це з чаєм, маслом і молоком. Такі приготування приваблюють стерв'ятників: вони поїдають плоть і так відпускають дух у височінь, ховаючи його в небі, де йому й належить бути…»Якщо знаєте ще якісь цікаві книги про гори — пишіть їхні назви в коментарях.#географія