Коти та СРСРУ 1920–1930-х роках СРСР активно розвивав систему заготівлі сировини для легкої промисловості. Через дефіцит дорогого хутра держава почала звертати увагу на доступніші джерела — зокрема на шкури диких і домашніх котів. Перші офіційні згадки про «кошку меховую» як товарну одиницю з’являються в документах 1925 року. Вона вказується поруч із «собакою меховою» в матеріалах, пов’язаних з експортом сировини. Вже тоді формувалася система приймання таких шкур, їхнього обліку, а згодом — і експорту. Згідно з митними тарифами 1930 року, котячі шкури можна було вивозити за кордон без сплати мита.Основними регіонами заготівлі були Сибір, Урал і частина Центральної Росії. У Тюменському та Єкатеринбурзькому округах відомі промисли на диких лісових котів (Felis silvestris), хутро яких вважалося якісним і цінувалося на рівні з іншими видами. Проте в заготівлі брали участь не лише мисливці. Частину сировини забезпечували й сільські жителі, які здавали шкури безпритульних або здичавілих домашніх котів до місцевих заготівельних пунктів.У 1930-х роках обсяги заготовленої хутрової сировини зростали. У публікації газети «Социалистическая Якутия» від 1939 року згадується селянин, який за сезон здав хутра на понад 11 тисяч рублів. Серед видів сировини, крім білок, зайців і лисиць, зазначаються й котячі шкури. Обробка шкур регламентувалася загальними інструкціями, подібними до тих, що застосовувалися для будь-якого хутра: очищення, замочування в соляному розчині, знежирення, дублення і фарбування. Перед відправленням на переробку шкури біркували — вказувалося місце походження, назва сировинної бази та кількість. Збір котячих шкур не був суворо контрольованим у плані джерел отримання. Прямих наказів щодо вилучення котів у господарств не виявлено, проте держава створювала умови, за яких безпритульні або непотрібні тварини ставали ресурсом. У деяких місцевих газетах 1930-х років згадуються випадки зникнення домашніх котів у регіонах, де діяли активні заготівельні кампанії, хоча ця інформація лишається побічною.Заготівля котячих шкур зберігалась до кінця 1950-х років, але вже після Другої світової війни її масштаби значно скоротилися. У довідниках 1960-х років цей вид сировини майже зникає з офіційних переліків.