Історія про Україну | Та цілком можливо, що гетьман просто не хотів нічого розповідати заїжд...

Та цілком можливо, що гетьман просто не хотів нічого розповідати заїжджим москалям, які вже відверто почали лізти в його "парафію". Так, царські посланці збиралися при роздачі золота кожному козаку проголошувати, що це "бабло" саме від Алєксєя, а батька Хмеля діставали запитаннями, чому він досі не користується печаткою, яку ще весною йому відправили з Москви? У результаті довгих дебатів від ідеї роздачі грошей кожному особисто відмовилися, побоюючись, що не знаючи точної кількості війська, на всіх може не вистачити. Як тоді казала козацька старшина: "Це ви хочете, щоб нас полковників козаки побили? Знаєте, які в нас люди своєвільні. Кому не стане царського жалування, подумають, що то ми, полковники, забрали собі". Зрештою, гроші лишили гетьману, щоб він роздав їх сам пізніше.Аж тут, нарешті, з царського "генштабу" надійшла команда: Хмельницькому разом з усім козацьким військом та приданими московитськими полками висуватися з-під Фастова на Волинь із кінцевою ціллю наступу – Луцьк. Туди ж крізь поліські території Великого князівства Литовського мали прориватися інші частини московитів під командуванням князя Ляпіса Трубєцкого. Але, як то кажуть, планували на вівторок, а вийшло в сорок. Трубєцкой застряг десь у білоруських лісах, а пертися в наступ самотужки Хмельницький, не дивлячись на всі істеричні припадки московських командирів, відмовлявся. Гетьман переконував, що сил для такого глибокого рейду не достатньо, але в зв'язку з несподіваною смертю хана Ісляма ІІІ Герая можливо буде шанс залучити татар до походу, і треба лише час на перемовини.З огляду на все це, козацьке військо просувалося на захід вкрай повільно, а дійшовши до Бердичева, Хмельницький знову зупинився на кілька тижнів. Звідти, правда, висилали окремі невеликі загони, що доходили до Рівненщини та змогли там на деякий час зайняти Острог. Але загалом інакше як топтанням на місці увесь той "похід на Луцьк" назвати не можна. Так само козацький "експедиційний корпус" Івана Золотаренка по вуха застряг в облозі білоруського містечка, назва якого вам ні про що не скаже. Щоб царський "генштаб" більше не діставав його постійними вимогами йти під Смоленськ, Золотаренко, зрештою, виділив кілька тисяч бійців під командою його молодшого брата Василя, відомого нам зі школи героя роману "Чорна рада". Утім, допомога його там уже й не знадобилася. На початку жовтня 1654-го гарнізон Смоленська здав місто московитам, і тих козаків перекинули під білоруський Вітебськ. Можливо, десь у самий розпал святкувань із приводу досягнення однієї з головних цілей СВО Государевого походу (де був присутній і старший Золотаренко, який під шумок зміг собі вибити привілей на місто Батурин), царю Алєксєю принесли лист від Хмельницького. Гетьман повідомляв, що нового кримського хана Мехмеда IV Герая підкупили поляки, домовитися з ним неможливо і татарський напад на козацькі території тепер неминучий. Тому, враховуючи, що Хмельницькому не відомо, де там лазить Трубєцкой зі своєю армією, за всієї поваги до наказів царської величності, військо Запорізьке згортає свій похід та повертається "до місць постійної дислокації". Далі буде...